Як вибрати стабілізатор напруги

Практично кожному власнику житла знайома ситуація, коли несподівано відбувається «стрибок» напруги. Від перепадів вольтажа в електромережі страждають всі, особливо власники дач і заміських будинків. Добре, якщо збій призводить лише до незначного «морганню» освітлювальних приладів. А якщо виходить з ладу дорога побутова техніка, робочий комп'ютер або інше складне устаткування? У цьому випадку фінансові витрати на ремонт або придбання нових предметів і пристроїв можуть виявитися досить великі. Існує відмінне рішення: придбання стабілізатора напруги. Цей прилад дозволить забезпечити якісним безперебійним електроживленням конкретні ділянки квартири або ж всю житлову площу. Як і з будь-яким іншим обладнанням, вибираючи модель, яка підходить для вирішення конкретних завдань, необхідно враховувати ряд особливостей і нюансів, про які ми і поговоримо сьогодні в нашій статті.

 

Стабілізатор напруги - це пристрій, призначений для підтримки постійного значення струму, незалежно від його коливання у вхідному ланцюзі. Принцип роботи приладу полягає в тому, що він приєднується до робочої мережі, вирівнює вхідна напруга і подає його далі перетвореним, зі стабільними робочими характеристиками.

Існують кілька класифікацій стабілізаторів. Згідно з однією з них вони бувають:

1. - Сімісторні;
2. - Релейні;
3. - Сервоприводні.

Сімісторні прилади є досить поширеними серед користувачів. Вони характеризуються малим часом регулювання і високою його точністю, а також безшумністю. У режимі стабілізації подібні моделі не втрачають потужність. Однак в ситуації, коли перевантаження виходить за межі робочих характеристик, прописаних в паспорті, стабілізатор такого типу повністю відключить навантаження, а значить, і всю підключену техніку. Додатково до цього, вони мають велику вагу і значні розміри. Ціна на них досить висока.

Стабилизаторы напряжения для дома релейного типу відрізняються надійністю і тривалим терміном експлуатації. Поєднують в собі високу якість, широкі функціональні можливості і адекватну ціну. Відрізняються стійкістю до перевантажень мережі; можуть працювати навіть при відсутності підключених споживачів.

Сервопривідні пристрої є найбільш доступними за ціною, але при цьому - найбільш нестабільними, так як в них є багато механічно рухомих вузлів. Швидкість реакції на скачки напруги у них теж залишає бажати кращого. Для компенсації різких стрибків вони непридатні.

Класифікація за кількістю фаз передбачає поділ стабілізаторів на:

1. - Однофазні;
2. - Трифазні.

Перші агрегати використовують в будинках з підведеною однофазної мережею. Недоцільно їх використання для трифазної мережі, так як на кожну фазу доведеться виводити свій стабілізатор. Трифазні пристрої застосовують там, де є мережа на 380 В.

Класифікація за способом кріплення стабілізатора пропонує обивателю наступні моделі:

1. - Настінні;
2. - Підлогові;
3. - Універсальні.

Настінні пристрої монтуються до стіни завдяки наявним на задній стінці спеціальним кріпленням. Підлогові можна розташувати на будь-якої зручної горизонтальної поверхні. Універсальним же стабілізаторів підійде кожен з вищеперелічених способів установки.

Оптимальним стане розміщення пристрою будь-якого типу в спеціальній стійці, яка буде мати естетичний вигляд і гармонійно вписуватися в інтер'єр, і при цьому полегшить підключення приладу до електромережі.

Пам'ятайте, що правильное электропитание допоможе вам зекономити безліч грошей в майбутньому та забезпечить захист всіх електричних пристроїв.

Для того щоб вибрати стабілізатор, потрібно мати уявлення про деякі його параметри і технічні характеристики. Найбільш важливими є:

1. - Точність вихідної напруги;
2. - Потужність приладу;
3. - Рівень видаваного шуму.

Стабілізатор завжди працює в певному діапазоні вихідної напруги, точність якого вказується в процентах. Вона повідомляє споживачеві максимально допустимі відхилення від заданого діапазону. Якщо точність вказана 7%, то це означає, що при вихідній напрузі в 220 В прилад буде працювати в діапазоні від 205 до 235 В. Вхідна напруга вказується завжди в двох діапазонах.

Потужність стабілізатора в кожному випадку підбирається індивідуально, з урахуванням загальної потужності всіх наявних у вас приладів. До цієї цифри обов'язково потрібно додати запас + 20-25%. Для оснащення всього будинку доведеться розрахувати потужність кожного наявного у вас пристрою. Якщо серед них немає високочутливих до перепадів напруги моделей, то можна придбати стабілізатор з діапазоном точності від 7 до 10%.

Рівень шуму є досить важливим параметром, особливо при наявності в сім'ї маленьких дітей або літніх людей, чутливих до будь-яких зовнішніх подразників. Найбільш голосно працюючою системою є сервоприводні пристрої; їх звук посилюється ще і вентилятором, що включається для охолодження приладу. Найтихіші моделі стабілізаторів - ті, в яких встановлена ​​система пасивного охолодження. Прикладом її може бути радіатор, виготовлений з міді або латуні, - ці матеріали відрізняються підвищеною тепловіддачею.

Монтаж стабілізаторів напруги вимагає виконання кількох умов:

1. - Наявності сухого і приміщення, що опалюється
2. - Температура повинна знаходитися в межах 20-23 градусів (у деяких моделей нижня відмітка термостойкости досягає - 40 градусів);
3. - Рівень вологості не повинен перевищувати 50-60%;
4. - Не рекомендується встановлювати стабілізатор перед лічильником електроенергії.

< Предыдущая		Следующая >