Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (від 28 серпня 2001 року N369) - часть II

Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства

Постанова Правління Національного банку України
від 28 серпня 2001 року N 369

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
27 вересня 2001 р. за N 845/6036

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Правління Національного банку України
від 29 грудня 2001 року N 563,
від 28 лютого 2002 року N 81,
від 7 жовтня 2002 року N 384,
від 4 червня 2003 року N 228,
від 8 вересня 2003 року N 386,
від 21 квітня 2004 року N 172,
від 29 квітня 2004 року N 192,
від 27 жовтня 2004 року N 515,
від 28 вересня 2005 року N 346,
від 15 червня 2006 року N 216,
від 17 серпня 2006 року N 324,
від 9 листопада 2006 року N 428,
від 11 квітня 2007 року N 131,
від 8 січня 2008 року N 4,
від 17 квітня 2008 року N 99,
від 18 червня 2008 року N 171,
від 6 серпня 2008 року N 228,
від 30 грудня 2008 року N 476,
від 30 січня 2009 року N 38,
від 28 лютого 2009 року N 107,
від 6 травня 2009 року N 270,
від 6 серпня 2009 року N 459,
від 14 серпня 2009 року N 475,
від 29 вересня 2009 року N 569,
від 31 березня 2010 року N 160

 

Глава 5. Права та обов'язки тимчасового адміністратора

5.1. У своїй діяльності тимчасовий адміністратор керується Законом про банки та іншими законодавчими актами, постановою Правління Національного банку про призначення тимчасової адміністрації банку, статутом банку, цим Положенням. Під час здійснення тимчасової адміністрації філій/представництв банку, що розташовані за межами України, застосовується також законодавство країни за їх місцезнаходженням.

 

5.2. Тимчасовий адміністратор відповідає за ефективність діяльності тимчасової адміністрації та виконує організаційно-розпорядчі й інші функції згідно зі статтею 80 Закону про банки та іншими нормативно-правовими актами України.

Тимчасовий адміністратор приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень.

 

5.3. Тимчасовий адміністратор виконує функції загальних зборів, ради банку, правління (ради директорів) щодо контролю та управління банком, організаційно-розпорядчі функції, пов'язані з виконанням обов'язків керівника банку (підписує накази про звільнення, переведення працівників банку, підписує від імені банку претензії до боржників, позови та заяви до суду тощо), а також забезпечує безперервність роботи банку, складання та подання фінансової та статистичної звітності.

Тимчасовий адміністратор з метою встановлення контролю за діяльністю відокремлених структурних підрозділів банку та забезпечення виконання завдань, покладених на нього, має право призначати представників тимчасового адміністратора у зазначених підрозділах та відстороняти, звільняти відповідно до законодавства України від/з посади їх керівників та/або призначати нових керівників.

 

5.4. Тимчасовий адміністратор під час своєї діяльності з метою реалізації покладених на нього функцій користується службовими приміщеннями, документацією, а також технічними засобами банку (засобами зв'язку, автомобільним транспортом й іншими технічними засобами) у порядку і на умовах, які встановлені для органів управління банку.

 

5.5. Тимчасовий адміністратор з дня його призначення зобов'язаний ужити заходів для забезпечення збереження активів та документації банку, у тому числі документів, що підтверджують істотну участь банку в афілійованих особах, а саме:

повідомити керівника територіального підрозділу Державної служби охорони при МВС України або іншого суб'єкта господарювання, з яким укладено договір про охорону банку, про тимчасову зміну керівників банку та передати копію постанови Правління Національного банку про призначення тимчасової адміністрації;

ужити заходів щодо заміни замків та обмеження доступу до ключів на зовнішніх входах до приміщень банку та до внутрішніх приміщень, у яких обробляються електронні документи, працює підрозділ банку, що здійснює окремі види професійної діяльності на ринку цінних паперів, на міжбанківському ринку, використовуються та зберігаються засоби захисту інформації, а також документи, інформація та обладнання, які можуть дати доступ до активів банку (зокрема щодо участі банку в статутних капіталах інших юридичних осіб), та спеціального обладнання для переказу коштів (у тому числі з використанням платіжних карток) і видачі готівки;

змінювати/установлювати (у разі потреби) коди доступу до комп'ютерів та інших засобів зв'язку банку та надавати допуск до них визначеним працівникам банку;

не допускати винесення документації та матеріальних цінностей із приміщень банку без спеціального дозволу тимчасового адміністратора;

надіслати повідомлення банкам-кореспондентам (резидентам і нерезидентам) про призначення в банку тимчасової адміністрації та анулювання права підписів уповноважених осіб банку на здійснення операцій з валютними цінностями через кореспондентські рахунки, а також нові зразки підписів і копію рішення Правління Національного банку про призначення тимчасової адміністрації;

інформувати банки-кореспонденти, реєстраторів, а також зовнішніх менеджерів активів банку про те, що особи, які раніше мали право давати вказівки від імені банку щодо операцій з активами банку чи активами, які довірив банк, більше не мають таких повноважень, і про осіб, яким тимчасовий адміністратор передав ці повноваження;

тимчасово позбавити (у разі потреби) повноважень осіб, які несуть відповідальність за окремі ділянки роботи банку, та надати нові повноваження обмеженій кількості довірених осіб;

ужити інших заходів, потрібних для забезпечення схоронності активів, майна і документації банку.

Керівники банку, які відсторонені від управління, зобов'язані здійснити передавання основних засобів, нематеріальних та інших активів, документів за відповідними актами про приймання-передавання протягом строку проведення інвентаризації.

 

5.6. Тимчасовий адміністратор після отримання рішення про призначення в банку тимчасової адміністрації повинен подати до територіального управління Національного банку, у якому відкрито кореспондентський рахунок банку, нотаріально засвідчену картку із зразками підписів тимчасового адміністратора та головного бухгалтера банку (або особи, яка виконує його обов'язки) і відбитка печатки цього банку.

Керівник територіального управління Національного банку після отримання нової картки із зразками підписів осіб, які мають право першого і другого підпису на період роботи тимчасової адміністрації, на підставі прийнятої Правлінням Національного банку постанови про призначення тимчасової адміністрації видає розпорядження про скасування дії зразків підписів керівників, яких відсторонено від управління банком.

 

5.7. Тимчасовий адміністратор протягом 20 робочих днів після його призначення зобов'язаний подати Національному банку кошторис витрат тимчасової адміністрації (далі - кошторис) на поточний квартал із помісячною розбивкою. До 20 числа останнього місяця звітного періоду тимчасовий адміністратор має подати Національному банку кошторис на наступний квартал. Кошторис затверджується Комісією Національного банку.

Тимчасовий адміністратор зобов'язаний використовувати кошти виключно на потреби та в межах, передбачених кошторисом.

Тимчасовий адміністратор відповідає за правильність складання та виконання кошторису.

Тимчасовий адміністратор подає Національному банку кошторис та обґрунтування згідно з установленим Національним банком порядком складання кошторису, розрахунок надходжень (доходів) банку, який використовувався для планування обсягів витрат у відповідному періоді, та інші документи, що засвідчують потребу здійснення витрат коштів згідно з кошторисом.

Тимчасовий адміністратор має право внести пропозиції щодо змін до кошторису не пізніше ніж за два тижні до закінчення кварталу. Зміни до кошторису не пізніше дати закінчення кварталу, на який затверджено кошторис, за наявності обґрунтованого клопотання тимчасового адміністратора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, який здійснює контроль за діяльністю тимчасового адміністратора (далі - уповноважений структурний підрозділ), затверджує Комісія Національного банку.

Національний банк за потреби має право вимагати від тимчасового адміністратора додаткових пояснень і обґрунтувань щодо складання, внесення змін та виконання кошторису.

 

5.8. Тимчасовий адміністратор протягом одного місяця з дня свого призначення за станом на звітну (місячну) дату⁴ здійснює інвентаризацію активів і пасивів (уключаючи обліковані на позабалансових рахунках).

____________
⁴ Звітною (місячною) датою вважається остання звітна (місячна) дата перед призначенням тимчасового адміністратора, якщо він розпочав свою роботу з 1 до 20 числа поточного місяця включно, або перша звітна (місячна) дата після призначення тимчасового адміністратора, якщо він призначений після 20 числа поточного місяця.

Тимчасовий адміністратор під час проведення інвентаризації визначає достатність та повноту сформованих резервів, перевіряє класифікацію кредитного портфеля, портфеля цінних паперів, дебіторської заборгованості, нарахованих доходів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

За результатами інвентаризації тимчасовий адміністратор уживає заходів щодо врегулювання виявлених розбіжностей з відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

 

5.9. З метою оцінки фінансового стану банку та визначення можливості стабілізації його діяльності, а також приведення її у відповідність до вимог законодавства України тимчасовий адміністратор перевіряє договірну, бухгалтерську, звітну, касову і канцелярську документацію, матеріали правління, ради та внутрішнього аудиту щодо діяльності банку, зокрема таке:

а) переглядає умови всіх договорів оренди, за якими банк є орендодавцем (або орендарем), з точки зору потреби в них та прийнятності умов оренди;

б) переглядає договори, що стосуються господарських, майнових операцій банку, які укладені банком протягом останніх трьох років до дати призначення тимчасового адміністратора, з метою встановлення фактів, визначених у статтях 52, 81 Закону про банки, і для звернення до суду з вимогою визнання окремих договорів недійсними;

в) виявляє кредиторів банку та визначає розміри їх вимог щодо грошових зобов'язань банку. Приймає базу даних про вкладників - фізичних осіб у банках - учасниках (тимчасових учасниках) Фонду та підтримує її в актуальному стані. У разі прийняття Правлінням Національного банку рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку тимчасовий адміністратор передає базу даних про вкладників - фізичних осіб ліквідатору банку;

г) ініціює перед Національним банком у разі потреби проведення комплексної перевірки діяльності банку із залученням зовнішнього аудиту або відповідних структурних підрозділів Національного банку.

 

5.10. За результатами оцінки фінансового стану банку тимчасовий адміністратор складає план дій тимчасового адміністратора або програму фінансового оздоровлення банку на період його призначення відповідно до вимог та у строки, установлені статтею 83 Закону про банки.

План дій тимчасового адміністратора має містити:

комплекс заходів щодо усунення підстав, що зумовили запровадження тимчасової адміністрації;

цільові показники, яких планується досягти під час його виконання;

інше залежно від проблем, що виникли в діяльності банку.

У разі призначення тимчасової адміністрації банку у зв'язку з погіршенням фінансового стану тимчасовий адміністратор вживає заходів відповідно до програми фінансового оздоровлення банку.

Програма фінансового оздоровлення банку під час дії тимчасової адміністрації є документом, який відображає перелік заходів, результатом виконання яких є приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність до вимог Закону про банки та нормативно-правових актів Національного банку.

Під час складання програми фінансового оздоровлення тимчасовий адміністратор зобов'язаний ураховувати необхідність забезпечення мінімізації витрат при максимальному задоволенні вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Програма фінансового оздоровлення банку має бути розроблена з урахуванням вимог, викладених у додатку 1 до цього Положення, та статті 80 Закону про банки і включати, зокрема, такі заходи:

а) установлення особливих вимог до розрахунків банку та його філій, у тому числі порядку виконання початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку і змісту платежів, та обрання способу організації управління черговістю початкових платежів. Для управління черговістю початкових платежів можуть використовуватися засоби системи автоматизації банку, внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи банку, автоматизоване робоче місце "АРМ куратора банку", призначене для управління початковими платежами банку, що надсилаються до СЕП;

б) переведення банку на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка надає банку можливість здійснювати початкові платежі від імені філій або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему;

в) установлення контролю за виконанням банком зобов'язань за кредитами рефінансування, отриманими від Національного банку;

г) прийняття рішення про збільшення (зменшення) статутного капіталу банку шляхом видання наказу та здійснення процедури збільшення (зменшення) статутного капіталу згідно із законодавством України;

ґ) прийняття рішення про скликання загальних зборів учасників та здійснення процедури скликання та проведення загальних зборів учасників згідно із законодавством України. Загальні збори учасників можуть бути скликані для прийняття рішень, пов'язаних з фінансовим оздоровленням банку;

д) обмеження чи зупинення проведення окремих операцій банку, які є низькорентабельними, збитковими або такими, що здійснюються з високим рівнем ризику та загрожують інтересам кредиторів і вкладників. Зупинення залучення вкладів (депозитів) від фізичних осіб та операцій з пов'язаними особами;

е) здійснення реструктуризації активів та зобов'язань банку;

є) здійснення погашення заборгованості за активними операціями банку, зокрема шляхом повернення депозитів з інших банків та вкладень коштів банку в статутні капітали інших юридичних осіб;

ж) відчуження окремих відокремлених структурних підрозділів банку (як частини майнового комплексу банку);

з) виконання інших заходів, спрямованих на оздоровлення банку залежно від проблем, що виникли в діяльності банку, відповідно до цього Положення, інших нормативно-правових актів Національного банку.

Виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, повинно забезпечити усунення причин, що зумовили запровадження тимчасової адміністрації, накопичення протягом строку дії мораторію коштів у сумі, достатній для задоволення вимог кредиторів, а також стабілізації діяльності банку.

План дій тимчасового адміністратора або програма фінансового оздоровлення банку затверджується (відхиляється) Комісією Національного банку у строки, установлені статтею 84 Закону про банки.

Тимчасовий адміністратор має право внести пропозиції щодо зміни строків виконання та переліку заходів, які передбачені планом дій тимчасового адміністратора або програмою фінансового оздоровлення банку, залежно від проблем, що можуть виникнути під час їх виконання. Зміни до плану дій тимчасового адміністратора або програми фінансового оздоровлення банку протягом трьох робочих днів затверджуються (відхиляються) Комісією Національного банку за наявності позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу та в порядку, визначеному цим пунктом щодо затвердження (відхилення) плану дій тимчасового адміністратора (програми фінансового оздоровлення банку).

 

5.11. На тимчасового адміністратора філії іноземного банку не поширюються вимоги підпунктів "б", "в", "г", "ґ" пункту 5.10 цієї глави.

У разі наявності незадоволених вимог кредиторів у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку філії іноземного банку тимчасовий адміністратор звертається до іноземного банку з вимогою щодо їх погашення.

Заходи щодо стабілізації діяльності філії іноземного банку не можуть передбачати залучення тимчасовим адміністратором коштів інвесторів для збільшення її приписного капіталу, продажу філії або її реорганізації.

 

5.12. Тимчасовий адміністратор з метою ефективного виконання покладених на нього завдань, зокрема, має право:

подати пропозиції Національному банку щодо заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення власником вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку;

додатково залучати до роботи в тимчасовій адміністрації будь-якого службовця, експерта, консультанта з унесенням змін до кошторису та договору з Національним банком;

доручати керівникам банку вчинення дій щодо надання необхідної допомоги тимчасовій адміністрації. Тимчасовий адміністратор має право за потреби відсторонити таких осіб від виконання посадових обов'язків на визначений строк, повідомивши про це відповідний структурний підрозділ банківського нагляду Національного банку;

здійснювати скорочення штату банку та приймати рішення про кількісний склад працівників банку;

ужити заходів з метою підвищення кваліфікаційного рівня персоналу банку, а також проводити атестацію, переводити на іншу посаду, звільняти згідно із законодавством України працівників банку внаслідок неналежного виконання ними своїх функціональних обов'язків або перегляду їх службових обов'язків, змінювати розмір заробітної плати шляхом унесення змін до штатного розпису банку згідно із законодавством України;

приймати рішення про закриття кореспондентських рахунків, відкритих в інших банках.

 

5.13. Тимчасовий адміністратор подає відповідні дані до єдиної інформаційної системи обліку позичальників (боржників) (далі - ЄІС "Реєстр позичальників") на підставі договору з Національним банком про надання послуг через систему ЄІС "Реєстр позичальників" згідно з нормативно-правовими актами Національного банку.

 

5.14. Тимчасовий адміністратор та залучені до тимчасової адміністрації банку спеціалісти повинні зберігати банківську таємницю та конфіденційність інформації про діяльність банку і нести за її розголошення відповідальність, передбачену законодавством України.

(глава 5 розділу V із змінами, внесеними згідно з
постановами Правління Національного банку України від 17.08.2006 р. N 324,
від 17.04.2008 р. N 99,
від 30.12.2008 р. N 476,
від 06.05.2009 р. N 270,
від 06.08.2009 р. N 459,
у редакції постанови Правління
Національного банку України від 29.09.2009 р. N 569)

 

Глава 6. Контроль за діяльністю тимчасового адміністратора

 

6.1. Тимчасовий адміністратор протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язаний подавати Національному банку:

статистичну та фінансову звітність, яка подається банком у порядку та у строки, що встановлені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку;

щомісячний звіт про свою діяльність та висновок про фінансовий стан банку, які подаються до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом. До звіту про роботу тимчасового адміністратора включається також інформація про виконання плану дій тимчасового адміністратора (програми фінансового оздоровлення банку, плану реорганізації банку);

щомісячний звіт про використання коштів згідно з кошторисом, який подається не пізніше ніж за 10 робочих днів після закінчення звітного періоду.

 

6.2. Національний банк здійснює контроль за виконанням тимчасовим адміністратором:

вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку;

вказівок, вимог та обмежень, установлених Національним банком;

рішення Національного банку щодо введення повністю або частково мораторію на задоволення вимог кредиторів банку;

умов договору про здійснення тимчасової адміністрації у банку, плану дій тимчасового адміністратора (програми фінансового оздоровлення банку, плану реорганізації банку), кошторису.

 

6.3. Національний банк має право припинити виконання плану дій тимчасового адміністратора (програми фінансового оздоровлення банку, плану реорганізації банку), відкликати банківську ліцензію та призначити ліквідатора банку в будь-який час, якщо дійде висновку, що виконання плану дій тимчасового адміністратора (програми фінансового оздоровлення банку, плану реорганізації банку) не приводить до оздоровлення банку.

 

6.4. Тимчасовий адміністратор зобов'язаний подати Національному банку остаточний звіт на звітну дату⁵ у зв'язку із:

закінченням строку тимчасової адміністрації;

або прийняттям тимчасовим адміністратором рішення про дострокове припинення тимчасової адміністрації у зв'язку із виконанням плану дій (програми фінансового оздоровлення банку, плану реорганізації банку);

або прийняттям Національним банком рішення про дострокове припинення тимчасової адміністрації.

____________
⁵ Звітною датою вважається дата, яка настає за 10 робочих днів до закінчення строку дії тимчасової адміністрації банку, установленого постановою Правління Національного банку, або дата подання тимчасовим адміністратором пропозиції до Національного банку щодо доцільності дострокового припинення тимчасової адміністрації банку, або дата прийняття Національним банком рішення про дострокове припинення тимчасової адміністрації.

 

6.5. Комісія Національного банку погоджує остаточний звіт та пропозиції тимчасового адміністратора щодо подальшої діяльності банку.

Правління Національного банку приймає рішення про припинення тимчасової адміністрації та поновлення діяльності банку або про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку на підставі висновку уповноваженого структурного підрозділу, а також остаточного звіту та пропозиції тимчасового адміністратора, погоджених Комісією Національного банку.

(глава 6 розділу V із змінами, внесеними згідно з
постановами Правління Національного банку України від 17.04.2008 р. N 99,
від 30.12.2008 р. N 476,
у редакції постанови Правління
Національного банку України від 29.09.2009 р. N 569)

 

Глава 7. Порядок уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів банку

 

7.1. Національний банк з метою створення сприятливих умов для покращення та стабілізації фінансового стану банку має право повністю або частково ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку під час здійснення тимчасової адміністрації (далі - мораторій) у межах строку, визначеного статтею 85 Закону про банки.

 

7.2. Рішення про введення мораторію приймається постановою Правління Національного банку, яка, зокрема, має містити дату введення і строк дії мораторію.

 

7.3. Національний банк оприлюднює інформацію про введення мораторію відповідно до статті 85 Закону про банки.

 

7.4. Тимчасовий адміністратор забезпечує виконання мораторію відповідно до статті 85 Закону про банки.

Тимчасовий адміністратор письмово інформує відповідний податковий орган про введення мораторію.

 

7.5. Протягом дії мораторію:

а) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

б) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

(глава 7 розділу V із змінами, внесеними згідно з
постановами Правління Національного банку України від 17.04.2008 р. N 99,
від 30.12.2008 р. N 476,
у редакції постанови Правління
Національного банку України від 29.09.2009 р. N 569)

 

Глава 8. Погодження Національним банком продажу активів банку під час тимчасової адміністрації

 

8.1. Тимчасовий адміністратор для продажу активів банку має отримати дозвіл, який оформляється рішенням Комісії Національного банку.

 

8.2. Тимчасовий адміністратор визначає перелік активів банку, які можуть бути продані, у тому числі відокремлених структурних підрозділів банку, дочірніх установ, частки участі банку в інших юридичних особах.

Тимчасовий адміністратор здійснює продаж індивідуально визначеного ним активу банку або портфеля активів, формування якого може здійснюватися за різними критеріями.

 

8.3. Продаж активів банку здійснюється за ринковою вартістю, яка визначається незалежним оцінювачем відповідно до законодавства України про оцінку майна.

Тимчасовий адміністратор залучає до оцінки активів банку незалежного оцінювача, визначеного ним за результатами проведеного конкурсу, умовами якого є найнижча вартість послуг і найкоротші строки оцінювання.

Тимчасовий адміністратор проводить конкурс із визначення незалежного оцінювача в порядку, установленому цією главою.

 

8.4. Тимчасовий адміністратор здійснює продаж активів банку на відкритих торгах шляхом проведення аукціону, конкурсу.

Якщо в банку є активи, щодо обігу яких установлені обмеження, то тимчасовий адміністратор уживає заходів щодо їх продажу на закритих торгах відповідно до статті 95 Закону про банки.

Правління Національного банку може в окремих випадках установлювати інший, ніж передбачений у цій главі, порядок відчуження активів банку.

Аукціон, конкурс визнається таким, що відбувся, якщо під час його проведення надійшла лише одна пропозиція від покупця про викуп активу. Тимчасовий адміністратор має право здійснити продаж активу цьому покупцю.

Ціною продажу на аукціоні, конкурсі є визначена незалежним оцінювачем ринкова вартість активу.

Під час проведення відкритих торгів ціна продажу може бути зменшена не більше ніж на 30 відсотків від ринкової вартості активу.

 

8.5. Тимчасовий адміністратор розробляє порядок проведення аукціону, порядок та умови проведення конкурсу із застосуванням порядку, визначеного Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", та з урахуванням вимог цієї глави.

Проведення аукціону, конкурсу здійснюється поетапно:

на першому етапі:

а) розміщення інформації про проведення аукціону, конкурсу. Тимчасовий адміністратор публікує інформацію про проведення аукціону, конкурсу принаймні в одній загальнодержавній та/або одній регіональній (місцевій, за місцезнаходженням банку) газеті, у якій розміщуються публікації щодо купівлі-продажу подібних активів, не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення. Інформація має містити:

вид, вартість та умови продажу активу;

вимоги до претендента на участь в аукціоні, конкурсі (за потреби);

місце та час проведення аукціону, конкурсу;

кінцевий термін прийняття заяви про участь в аукціоні, конкурсі;

місце, час та умови надання детальної інформації про актив;

місцезнаходження, номер телефону, час роботи служби з організації аукціону, конкурсу;

на другому етапі:

б) надання повної інформації потенційному покупцю про активи. Інформація надається після укладення договору між тимчасовим адміністратором та потенційним покупцем про надання відповідної інформації та відповідальність за розголошення наданої інформації і відшкодування збитків, завданих її розголошенням;

в) отримання, опрацювання та відбір прийнятних намірів від потенційних покупців;

на третьому етапі:

г) проведення аукціону, конкурсу та вибір покупця.

Умовами конкурсу, зокрема, може бути передбачено:

використання активів в операційній діяльності банку;

можливість передачі одночасно з продажем активів зобов'язань банку у відповідній сумі. Потенційний покупець повинен мати мережу відокремлених структурних підрозділів, яка здатна забезпечити обслуговування кредиторів (крім санаційного банку) та забезпечити дотримання умов договору банківського вкладу.

Порядок проведення тимчасовим адміністратором аукціону, порядок та умови проведення конкурсу, а також перелік потенційних покупців активів банку погоджуються Комісією Національного банку.

Комісія Національного банку приймає рішення про погодження (відхилення) запропонованого тимчасовим адміністратором порядку проведення аукціону, порядку та умов проведення конкурсу, а також переліку потенційних покупців активів банку на підставі висновку уповноваженого структурного підрозділу про відповідність (невідповідність) проведення аукціону, конкурсу вимогам законодавства України, у тому числі цього Положення, та про можливість придбання активів потенційними покупцями.

Висновок про можливість придбання активів з одночасним прийняттям зобов'язань банком-покупцем готується уповноваженим структурним підрозділом банківського нагляду центрального апарату Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-покупця, на підставі прогнозного платіжного календаря, який має підтверджувати спроможність банку-покупця виконати зобов'язання перед вкладниками і кредиторами, а також залежно від його фінансового стану.

 

8.6. Для прийняття участі в аукціоні, конкурсі потенційний покупець активів банку подає тимчасовому адміністратору такі документи:

заяву про участь у аукціоні, конкурсі;

проект договору залежно від способу відчуження активу;

інші документи відповідно до умов проведення аукціону, конкурсу.

У разі наявності пропозицій щодо купівлі активів з одночасним передаванням у відповідній сумі зобов'язань банку потенційний банк-покупець додатково подає таке:

прогнозний баланс банку-покупця на першу звітну дату після прийняття активів та зобов'язань;

прогнозні розрахунки банку-покупця, які підтверджують можливість виконання ним зобов'язань перед кредиторами;

прогнозні розрахунки дотримання банком-покупцем економічних нормативів.

 

8.7. Для погодження порядку проведення аукціону, порядку та умов проведення конкурсу, а також переліку потенційних покупців активів банку тимчасовий адміністратор подає Національному банку такі документи:

розроблений порядок проведення аукціону або порядок та умови проведення конкурсу з продажу активів банку;

клопотання про надання погодження на продаж активів банку з прогнозними розрахунками економічного ефекту від цієї операції та її впливу на показники діяльності банку разом з відповідними розрахунками діяльності банку після цієї операції;

проект договору залежно від способу відчуження активу;

інформацію про актив [назва, коротка характеристика, його залишкова та ринкова (початкова) вартість], у тому числі інформацію про відокремлений структурний підрозділ банку як частину цілісного майнового комплексу (назва, місцезнаходження, ринкова вартість тощо);

висновок суб'єкта оціночної діяльності стосовно оцінки активу, у тому числі відокремленого структурного підрозділу банку як частини цілісного майнового комплексу;

перелік потенційних покупців;

іншу інформацію на вимогу Національного банку.

(глава 8 розділу V із змінами, внесеними згідно з постановами
Правління Національного банку України від 08.09.2003 р. N 386,
від 17.04.2008 р. N 99,
у редакції постанови Правління
Національного банку України від 29.09.2009 р. N 569)

 

Глава 9. Передача активів та/або зобов'язань банку під час тимчасової адміністрації

 

9.1. Тимчасовий адміністратор має право здійснювати передачу активів та/або зобов'язань до іншого банку (у тому числі санаційного) відповідно до програми фінансового оздоровлення банку з урахуванням вимог статті 80 Закону про банки. Банк, до якого передаються активи та/або зобов'язання, визначається шляхом проведення конкурсу в порядку, визначеному главою 8 цього розділу.

 

9.2. Передача активів та/або зобов'язань банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється згідно з договором, укладеним між тимчасовим адміністратором та банком - переможцем конкурсу, а також актом про передавання-приймання.

Під час передачі активів банку до акта про передавання-приймання мають додаватися:

перелік активів із зазначенням їх найменування, вартості (балансової і ринкової, яка визначена за результатами незалежної оцінки відповідно до законодавства України про оцінку майна) тощо;

документи, які підтверджують право власності на активи та забезпечення за ними;

виписки з рахунків, які підтверджують суму залишку коштів на рахунку;

електронна база даних та архів;

інші документи за згодою сторін.

Під час передачі зобов'язань банку до акта про передавання-приймання мають додаватися:

перелік зобов'язань банку із зазначенням найменування кредиторів (вкладників), виду та суми заборгованості, реквізитів договорів тощо;

договори, які підтверджують виникнення зобов'язань банку;

виписки з рахунків, які підтверджують суму заборгованості;

електронна база даних та архів;

інші документи за згодою сторін.

 

9.3. Зобов'язання банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, переводяться до іншого банку за їх балансовою вартістю одночасно з переведенням до цього банку активів.

Якщо обсяг зобов'язань, які передаються, перевищує обсяг активів банку, то різниця між їх вартістю відшкодовується банку - переможцю конкурсу відповідно до вимог законодавства.

 

9.4. Тимчасовий адміністратор під час прийняття рішення про одночасне відчуження активів та зобов'язань банку зобов'язаний забезпечити задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній статтею 96 Закону про банки.

Зобов'язання кожної черги передаються у повному обсязі.

(глава 9 розділу V у редакції постанови Правління
Національного банку України від 29.09.2009 р. N 569)

 

Глава 10. Здійснення фінансового оздоровлення банку шляхом залучення інвесторів

 

10.1. За пропозицією тимчасового адміністратора для фінансового оздоровлення банку можуть бути залучені юридичні та фізичні особи, які не є його учасниками (далі - інвестори).

Залучення інвесторів передбачає збільшення статутного капіталу банку та набуття ними участі в банку шляхом викупу акцій (часток, паїв) банку.

Викуп особами, які не є учасниками банку, 50 та більше відсотків статутного капіталу банку є продажем банку.

Продаж банку інвесторам здійснюється за умови прийняття ними зобов'язань щодо фінансового оздоровлення банку.

 

10.2. Тимчасовий адміністратор має право надати Національному банку пропозиції щодо фінансового оздоровлення банку шляхом залучення інвесторів, якщо банк порушує норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) або норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів (Н3), та за наявності хоча б однієї з таких умов:

(пункт 10.2 глави 10 розділу V із змінами, внесеними згідно з постановою
Правління Національного банку України від 06.08.2008 р. N 228)

є незадоволені вимоги кредиторів через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку;

значення нормативу миттєвої ліквідності (Н4) становить менше 10 відсотків і надходжень коштів недостатньо для підвищення ліквідності до нормативного рівня.

Такі пропозиції подаються тимчасовим адміністратором Національному банку в складі попереднього звіту.

 

10.3. Фінансове оздоровлення банку шляхом залучення інвесторів здійснюється відповідно до Програми фінансового оздоровлення (далі - Програма), яка складається за пропозиціями інвесторів та схвалюється Комісією Національного банку.

 

10.4. Тимчасовий адміністратор у разі відсутності пропозицій від осіб, що бажають взяти участь у фінансовому оздоровленні банку, з метою пошуку інвесторів забезпечує опублікування в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також за потреби в журналі "Вісник Національного банку України" та регіональних друкованих засобах масової інформації оголошення про залучення інвесторів з метою фінансового оздоровлення банку.

Оголошення має містити:

назву банку, дату і номер банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку;

орієнтовний розмір коштів, необхідних для фінансового оздоровлення банку;

контактні дані тимчасового адміністратора;

строк подання заяви про намір взяти участь у фінансовому оздоровленні банку. Зазначений строк має бути не більше 30 днів.

 

10.5. Інвестор повинен мати кошти, активи в розмірі, достатньому для виконання заходів Програми, виконання яких на нього покладається, у тому числі власні кошти для формування статутного капіталу.

Особа, яка має намір стати інвестором, зобов'язана подати тимчасовому адміністратору:

заяву про намір взяти участь у фінансовому оздоровленні банку;

нотаріально засвідчену копію установчих документів або копію паспорта (для фізичної особи);

копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену органом, який його видав, або нотаріально;

попередні пропозиції щодо фінансового оздоровлення банку із зазначенням розміру коштів, які можуть бути використані особою для внесення до статутного капіталу та фінансового оздоровлення банку;

інформацію про свій фінансовий стан та документи, що підтверджують наявність у нього коштів у розмірі, достатньому для реалізації запропонованих ним заходів фінансового оздоровлення банку відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, що встановлює вимоги до учасників банку під час створення банку.

 

10.6. Особа, яка за рішенням тимчасового адміністратора може бути інвестором, має право на ознайомлення з інформацією щодо банку та його фінансового стану, зокрема про:

склад учасників банку;

розмір регулятивного капіталу;

стан дотримання обов'язкових економічних нормативів;

вартість активів банку за результатами їх класифікації, у тому числі негативно класифікованих;

обсяг зобов'язань банку перед кредиторами, у тому числі строкових та прострочених;

стан кореспондентських рахунків.

Інформація надається тимчасовим адміністратором на підставі відповідного договору з особою, яка за рішенням тимчасового адміністратора може бути інвестором. Договір має передбачати відповідальність за розголошення наданої інформації та відшкодування збитків, завданих її розголошенням.

 

10.7. Після ознайомлення з інформацією щодо банку та його фінансового стану особа, що має намір стати інвестором, подає тимчасовому адміністратору пропозиції щодо конкретних заходів, які пропонується вжити з метою оздоровлення банку, перелік юридичних осіб, які можуть бути залучені до їх виконання (далі - виконавці Програми), та інформацію щодо активів, які пропонуються для обміну на активи банку.

Разом з пропозиціями тимчасовому адміністратору подаються визначені ним документи, які підтверджують відповідність виконавців Програми вимогам, установленим пунктом 10.8 цієї глави.

Банк - виконавець Програми, який залучається для взяття на себе зобов'язань банку, що є об'єктом фінансового оздоровлення, обов'язково подає тимчасовому адміністратору фінансову звітність (річну за останній рік та квартальну, складену в поточному звітному році).

Небанківська фінансова установа - виконавець Програми, яка залучається для взяття на себе зобов'язань банку, що є об'єктом фінансового оздоровлення, обов'язково подає тимчасовому адміністратору:

копію установчих документів;

фінансову звітність (річну за останній рік, підтверджену аудитором, та квартальну, складену в поточному звітному році);

копію ліцензії на право здійснення операцій, здійснення яких покладається на неї відповідно до Програми;

інформацію про незастосування до неї протягом останніх 12 місяців заходів впливу, підтверджену Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;

документ, що підтверджує відсутність заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами.

 

10.8. Виконавці Програми повинні мати кошти, активи в розмірі, необхідному для виконання заходів, виконання яких покладається на них згідно з Програмою.

Банк може бути залучений до виконання Програми для взяття на себе зобов'язань банку, що є об'єктом фінансового оздоровлення, за умови дотримання таких вимог:

прибуткова діяльність за останній звітний рік та протягом поточного року;

незастосування до нього заходів впливу за порушення банківського законодавства протягом останніх шести місяців;

дотримання протягом останніх шести місяців економічних нормативів, нормативу обов'язкового резервування, порядку формування резервів під активні операції, установленого Національним банком.

Небанківська фінансова установа може бути залучена до виконання Програми для взяття на себе зобов'язань банку, що є об'єктом фінансового оздоровлення, за умови дотримання обов'язкових нормативів достатності капіталу та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.

 

10.9. Тимчасовий адміністратор під час аналізу пропозицій щодо фінансового оздоровлення банку зобов'язаний ознайомитися з активами, які пропонуються для обміну на активи банку, що є об'єктом фінансового оздоровлення, та має право вимагати проведення їх незалежної оцінки.

 

10.10. Тимчасовий адміністратор зобов'язаний звернутися до відповідного територіального управління Національного банку (підрозділу центрального апарату, що здійснює функції банківського регулювання і нагляду) для отримання інформації про показники діяльності банку, що є інвестором або виконавцем Програми, якщо Програма передбачає переведення на такий банк зобов'язань.

Тимчасовий адміністратор приймає рішення про залучення небанківської фінансової установи для взяття на себе зобов'язань банку, що є об'єктом фінансового оздоровлення, після проведення консультацій з Національним банком.

 

10.11. Тимчасовий адміністратор за результатами аналізу наданих пропозицій щодо фінансового оздоровлення банку, документів та проведених консультацій визначає інвесторів та виконавців Програми.

Інвесторами за участю тимчасового адміністратора та з урахуванням позиції кредиторів щодо реструктуризації заборгованості банку складається Програма. До складання та виконання Програми можуть бути залучені також учасники банку.

Банк, який є інвестором або виконавцем Програми, надає тимчасовому адміністратору бізнес-план, який містить заходи щодо його участі в Програмі та прогнозні показники діяльності після її завершення. Банк-інвестор до бізнес-плану додає прогнозний консолідований баланс на першу звітну (річну) дату його діяльності разом з іншими учасниками консолідованої групи після завершення Програми та розрахунок економічних нормативів на підставі консолідованої фінансової звітності.

Небанківська фінансова установа - виконавець Програми, має надати тимчасовому адміністратору рішення її виконавчого органу про участь у Програмі.

 

10.12. У Програмі мають бути визначені заходи фінансового оздоровлення банку (у тому числі реструктуризація капіталу, активів та зобов'язань банку), строки та умови їх виконання, інвестори, виконавці Програми, а також інші заходи, які забезпечать приведення діяльності банку у відповідність з вимогами Закону про банки та нормативно-правових актів Національного банку.

Якщо інвестори мають намір стати учасниками іншого банку або небанківської фінансової установи - виконавців Програми, то в Програмі зазначаються розмір їх участі в статутному капіталі та строки придбання.

Складовою частиною Програми є прогнозні показники діяльності банку, який є об'єктом фінансового оздоровлення, банку-інвестора за результатами консолідованої фінансової звітності, а також банку - виконавця Програми. Зазначені показники на момент завершення Програми мають відповідати встановленим Національним банком економічним нормативам.

Термін реалізації Програми, крім випадку продажу банку, не повинен перевищувати терміну повноважень тимчасової адміністрації.

Програму підписують тимчасовий адміністратор, інвестори та виконавці Програми.

 

10.13. Реструктуризація капіталу банку передбачає виконання заходів, які забезпечують збільшення регулятивного капіталу до розміру нормативних значень капіталу [мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2), нормативу (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів (Н3)] із запасом його стійкості не менше 20 відсотків.

Реструктуризація капіталу банку може здійснюватися таким шляхом:

збільшення статутного капіталу банку;

викупу інвесторами акцій (часток, паїв), належних банку або учасникам банку, за їх згодою;

збільшення регулятивного капіталу шляхом переоформлення кредиторської заборгованості за вкладом/депозитом у субординований борг;

збільшення регулятивного капіталу за рахунок внутрішніх джерел.

У Програмі зазначаються розмір участі кожного з інвесторів у загальній сумі статутного капіталу банку та їх сукупна участь унаслідок реструктуризації його статутного капіталу.

 

10.14. Реструктуризація активів банку передбачає виконання заходів щодо управління негативно класифікованими активами з метою зменшення їх обсягу, поліпшення якості, підвищення ліквідності та дохідності.

Управління негативно класифікованими активами з метою зменшення їх обсягу може здійснюватися шляхом:

реструктуризації заборгованості боржників банку;

стягнення заборгованості з боржників банку;

порушення процедури банкрутства боржників банку;

інше.

Для реалізації зазначених заходів у банку може бути створено підрозділ з управління негативно класифікованими активами.

Для стягнення заборгованості з боржників банку тимчасовий адміністратор може залучити юридичну особу, яка здійснює діяльність з управління негативно класифікованими активами. Зазначеній юридичній особі може бути передане право вимоги на виконання зобов'язань боржниками банку.

Поліпшення якості активів та зменшення обсягу негативно класифікованих активів може здійснюватися таким чином:

продаж негативно класифікованих активів, активів, які не приносять прибутку, або основних засобів, які не використовуються в діяльності банку та не користуються попитом на ринку;

продаж відокремлених підрозділів банку або їх частин;

обмін негативно класифікованих активів банку на активи, які не є негативно класифікованими;

інше.

Заходи щодо поліпшення ліквідності активів банку можуть здійснюватися шляхом:

диверсифікації активів і зобов'язань за строками;

обміну низьколіквідних активів, які не належать до негативно класифікованих, на ліквідні активи;

розміщення коштів у безризикові активи (державні цінні папери або депозитні сертифікати Національного банку);

інше.

Підвищення дохідності активів може здійснюватися шляхом обміну низькодохідних активів банку на більш дохідні активи, але з меншою ліквідністю або з довшим строком виконання зобов'язань тощо.

 

10.15. Реструктуризація зобов'язань банку може здійснюватися шляхом:

відстрочення/розстрочення кредиторської заборгованості та/або перегляду строків сплати відсотків/комісій;

переоформлення кредиторської заборгованості в боргові цінні папери (облігації, депозитні сертифікати, векселі тощо);

переведення зобов'язань до інвестора, виконавця Програми, у тому числі з відстроченням/розстроченням боргів;

переоформлення боргу банку перед кредиторами за вкладом/депозитом на участь у статутному капіталі банку шляхом продажу акцій (часток, паїв), викуплених банком або додатково випущених у зв'язку із збільшенням статутного капіталу;

переоформлення кредиторської заборгованості за вкладом/депозитом у субординований борг;

прощення кредитором боргу (його частини) банку.

У Програмі вказується черговість та кінцеві строки виплати зобов'язань банку, у тому числі реструктуризованих.

 

10.16. Заходи фінансового оздоровлення банку можуть передбачати також таке:

надання банком - виконавцем Програми кредиту (зокрема, на умовах субординованого боргу) банку, який є об'єктом фінансового оздоровлення;

надання інвестором, банком - виконавцем Програми банку, який є об'єктом фінансового оздоровлення, гарантій, порук, майнових поручительств для отримання кредитів в інших банках;

розміщення інвесторами, виконавцями Програми депозитів (вкладів) у банку на пільгових для нього умовах;

відмову від виплати дивідендів та спрямування відповідних коштів на збільшення статутного капіталу;

визначення джерел погашення боргу перед кредиторами;

залучення до роботи в банку осіб, запропонованих інвесторами;

реструктуризацію структурних підрозділів банку;

скорочення чисельності працівників банку;

призначення нових керівників банку.

 

10.17. Особа (інвестор, учасник, кредитор), яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити до розмірів, передбачених статтею 34 Закону про банки, зобов'язана отримати відповідний дозвіл у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Національного банку.

Документи, необхідні для отримання відповідного дозволу, подаються Національному банку одразу після прийняття тимчасовим адміністратором рішення про визнання особи інвестором.

 

10.18. Тимчасовий адміністратор зобов'язаний забезпечити складання Програми відповідно до вимог цієї глави.

На розгляд Національного банку разом з Програмою тимчасовий адміністратор подає:

бізнес-план банку-інвестора;

бізнес-план банку - виконавця Програми;

рішення виконавчого органу небанківської фінансової установи - виконавця Програми про участь у Програмі;

документи про небанківську фінансову установу - виконавця Програми, що надавалися тимчасовому адміністратору відповідно до пункту 10.7 цієї глави;

документи про інвесторів, що надавалися тимчасовому адміністратору відповідно до пункту 10.5 цієї глави;

договори (проекти договорів), потрібні для реалізації Програми;

документи для отримання дозволу Національного банку на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку (у разі переоформлення заборгованості банку перед кредиторами як субординований борг);

довідку-характеристику щодо активів банку, які відповідно до Програми передбачається продати, обміняти з урахуванням їх класифікації, а також щодо активів, які банк має отримати в результаті обміну, складену тимчасовим адміністратором;

висновки суб'єктів оціночної діяльності стосовно оцінки окремих активів або відокремлених підрозділів банку (їх частин), щодо яких тимчасовий адміністратор прийняв рішення про незалежну оцінку;

обґрунтований висновок тимчасового адміністратора щодо отримання економічного ефекту від реалізації Програми.

 

10.19. Рішення про схвалення Програми приймається на підставі висновку підрозділу центрального апарату Національного банку, що здійснює функції банківського регулювання та нагляду, про можливість фінансового оздоровлення банку за Програмою та поданих тимчасовим адміністратором документів. Рішення приймається у строк не пізніше 15 робочих днів з дня подання тимчасовим адміністратором документів відповідно до пункту 10.18 цієї глави.

Протягом строку дії виконання Програми до неї можуть бути внесені зміни за погодженням з Національним банком.

Якщо Програма передбачає продаж банку, то схвалення Програми Національним банком означає також згоду на продаж.

 

10.20. Після схвалення Програми Національним банком тимчасовий адміністратор видає наказ про збільшення статутного капіталу банку, організовує додаткову емісію акцій банку та їх розміщення серед інвесторів відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Договір щодо придбання інвестором акцій (часток, паїв) банку має включати умову про виконання відповідних заходів Програми та відповідальність за невиконання покладених на нього зобов'язань.

 

10.21. Після завершення продажу банку, здійснення заходів Програми щодо зміни керівників банку та укладання договорів, що забезпечують реструктуризацію активів та зобов'язань банку, Національний банк може прийняти рішення про припинення тимчасової адміністрації.

(глава 10 розділу V у редакції постанови Правління
Національного банку України від 17.04.2008 р. N 99)

 

Глава 11. Реорганізація банку під час тимчасової адміністрації за рішенням Національного банку або тимчасового адміністратора

 

11.1. Національний банк має право прийняти рішення про реорганізацію банку в разі неможливості відновлення його належного фінансового стану.

Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

 

11.2. Рішення про реорганізацію банку приймає Правління Національного банку.

Постанова Правління Національного банку про реорганізацію банку має містити таке:

рішення про призначення тимчасової адміністрації в банку (якщо вона не була призначена);

рішення про реорганізацію банку та спосіб її проведення;

доручення тимчасовому адміністратору:

розробити програму фінансового оздоровлення банку (унести необхідні зміни до програми фінансового оздоровлення) щодо вжиття заходів з реорганізації банку;

підготувати та подати на затвердження Комісії Національного банку план реорганізації банку.

 

11.3. Банк може бути реорганізований за рішенням тимчасового адміністратора, погодженим Комісією Національного банку.

Реорганізація банку, у якому призначена тимчасова адміністрація, здійснюється одночасно з виконанням заходів фінансового оздоровлення банку.

 

11.4. Пропозиції щодо реорганізації банку подаються тимчасовим адміністратором Національному банку в складі попереднього письмового звіту або в подальшому за потреби.

Тимчасовий адміністратор розробляє спільно з іншим банком (у разі наміру злиття або приєднання) та інвесторами (за їх наявності) умови реорганізації, проект угоди про злиття або приєднання банків, проект плану реорганізації, обґрунтування, розрахунки та прогнозний баланс банку-правонаступника, які б засвідчували настання позитивних наслідків для вкладників та інших кредиторів банків - учасників реорганізації.

 

11.5. Банком-правонаступником може бути фінансово стабільний банк або банк, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію.

 

11.6. Тимчасовий адміністратор затверджує план реорганізації, умови конвертації акцій банку, який припиняється та для управління яким призначено тимчасового адміністратора, в акції банку-правонаступника. Угода про злиття або приєднання банку затверджується тимчасовим адміністратором, а також загальними зборами учасників банку-правонаступника (якщо банком-правонаступником є фінансово стабільний банк).

 

11.7. План реорганізації банку затверджується (відхиляється) Комісією Національного банку на підставі позитивного (негативного) обґрунтованого висновку уповноваженого структурного підрозділу.

 

11.8. Реорганізація банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку з питань реорганізації банків за рішенням власників, з урахуванням особливостей, визначених цим Положенням.

 

11.9. Планом реорганізації банку може не передбачатися проведення інвентаризації активів, пасивів та оцінки резервів, уключаючи обліковане на позабалансових рахунках банку, якщо тимчасовий адміністратор її вже проводив.

 

11.10. Передавальний акт (у разі реорганізації банку шляхом злиття або приєднання) або розподільчий баланс (у разі реорганізації банку шляхом поділу або виділення) затверджується тимчасовим адміністратором та загальними зборами учасників банку-правонаступника (якщо банком-правонаступником є фінансово стабільний банк).

 

11.11. Національний банк має право вимагати від банку-правонаступника та тимчасового адміністратора банку надання інформації про стан здійснення реорганізації банку.

 

11.12. Тимчасовий адміністратор, призначений для проведення реорганізації банку, виконує, зокрема, такі функції:

а) здійснює управління банком до проведення державної реєстрації припинення банку, що реорганізувався, та прийняття Національним банком рішення про припинення тимчасової адміністрації банку;

б) бере участь у діяльності комісії з проведення реорганізації банку;

в) розглядає та затверджує матеріали інвентаризації активів, пасивів та оцінки резервів, уключаючи обліковане на позабалансових рахунках. За результатами інвентаризації забезпечує врегулювання виявлених розбіжностей та списання безнадійної заборгованості за активними операціями банку;

г) бере участь у загальних зборах учасників банку-правонаступника.

 

11.13. Тимчасовий адміністратор після затвердження Національним банком плану реорганізації банку протягом 10 робочих днів має повідомити Національний банк про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення банку шляхом реорганізації і подає копію повідомлення, яке складене відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

 

11.14. Особи, які внаслідок реорганізації мають стати власниками істотної участі в банку-правонаступнику і не були власниками істотної участі в банку, що реорганізовується, а також особи, які збільшують її внаслідок реорганізації до 10, 25, 50 чи 75 відсотків статутного капіталу банку, зобов'язані до часу затвердження передавального акта/розподільчого балансу отримати письмовий дозвіл Національного банку на придбання або збільшення істотної участі в банку-правонаступнику в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку.

(глава 11 розділу V у редакції постанови Правління
Національного банку України від 29.09.2009 р. N 569)

 

Глава 12. Порядок припинення діяльності тимчасового адміністратора

 

12.1. Тимчасовий адміністратор припиняє свою діяльність відповідно до статті 86 Закону про банки.

Тимчасовий адміністратор може бути звільнений від виконання обов'язків з попередженням, припиненням чинності або анулюванням сертифіката на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків за невиконання або неналежне виконання ним своїх повноважень, а також за заявою.

Усунення тимчасового адміністратора від виконання обов'язків є підставою для розірвання договору про здійснення тимчасової адміністрації.

 

12.2. Тимчасовий адміністратор у разі звільнення з посади зобов'язаний забезпечити передавання майна та документів банку уповноваженим посадовим особам банку.

 

12.3. Керівники банку, які відсторонені на період діяльності тимчасової адміністрації від виконання своїх обов'язків, у разі продовження діяльності банку продовжують виконувати покладені на них обов'язки, якщо не прийнято рішення про їх звільнення з посади.

(розділ V доповнено главою 12 згідно з постановою
Правління Національного банку України від 29.09.2009 р. N 569)

 

Розділ VI. Відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку

 

Глава 1. Підстави для відкликання банківської ліцензії та ініціювання Національним банком процедури ліквідації банку

 

1.1. Національний банк має право відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку:

у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених статтею 20 Закону про банки. Національний банк відкликає банківську ліцензію відповідно до пункту 3 статті 20 Закону про банки у разі недотримання банком нормативу адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності, установленого Національним банком, і зниження його значення до рівня нижче ніж 3 відсотки;

у випадку, визначеному частиною другою статті 73 Закону про банки (уключаючи втрату банком бази даних, яка містить інформацію про клієнтів, контрагентів або залишки коштів на рахунках, відкритих у ньому, та неможливість відновлення цієї інформації);

у випадку, визначеному частиною четвертою статті 84 Закону про банки.

 

1.2. Банк може бути ліквідований:

за рішенням власників банку;

за рішенням Національного банку (у тому числі за заявою кредиторів, пропозицією тимчасового адміністратора банку або відповідного структурного підрозділу Національного банку).

 

1.3. Філія іноземного банку може бути ліквідована в порядку, передбаченому законодавством України, у випадку:

прийняття такого рішення іноземним банком;

за заявою кредиторів, якщо іноземний банк, який відкрив цю філію, не виконав грошових зобов'язань перед кредиторами;

відкликання в іноземного банку банківської ліцензії та його ліквідації (банкрутства).

 

1.4. Національний банк ініціює процедуру ліквідації банку на підставі та в порядку, передбаченому Законом про банки, з урахуванням обґрунтованого висновку відповідного структурного підрозділу Національного банку щодо доцільності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Такий висновок Національного банку має складатися передусім з урахуванням показників, які характеризують:

дотримання економічних нормативів та резервування коштів;

обсяг негативно класифікованих активів;

наявність збитків;

обсяги не сплачених в строк з вини банку законних вимог кредиторів.

 

Глава 2. Особливості відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку за заявою кредиторів банку про ліквідацію

 

2.1. Якщо банк (крім філії іноземного банку) своєчасно і в повній сумі не виконав грошових зобов'язань перед кредитором, то кредитор має право надіслати до Національного банку або його територіального управління за місцезнаходженням банку заяву про ліквідацію банку разом з документами, що підтверджують наявність невиконаних грошових зобов'язань банку перед ним.

У разі невиконання філією іноземного банку своїх зобов'язань перед кредитором останній має право в такому самому порядку надіслати до Національного банку або його територіального управління заяву про невиконання філією іноземного банку своїх зобов'язань перед ним.

 

2.2. Відповідний структурний підрозділ Національного банку за місцезнаходженням банку, що здійснює функції банківського регулювання і нагляду (далі в цій главі - відповідний структурний підрозділ Національного банку), розглядає подані кредитором документи, у разі потреби здійснює їх перевірку на місці в банку (у тому числі філії іноземного банку), готує відповідний висновок про потребу відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора або про те, що немає підстав для задоволення заяви кредиторів. Потреба в перевірці на місці виникає, якщо кредитор не надав письмового повідомлення з позначкою банку про невиконання його розрахункового документа і за результатами статистичної звітності банку-боржника не відображається інформація про наявність не сплачених у строк розрахункових документів.

Відповідний структурний підрозділ Національного банку готує висновок щодо відсутності підстав для задоволення заяви кредиторів, який схвалюється Комісією Національного банку. За результатами розгляду відповідь кредитору про незадоволення його заяви має бути направлена протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви.

Якщо територіальне управління Національного банку дійшло висновку, що є підстави для відкликання банківської ліцензії (висування вимоги іноземному банку щодо виконання зобов'язань його філії перед кредитором), то цей висновок разом із заявою кредиторів має бути надісланий до підрозділу центрального апарату Національного банку, що здійснює функції банківського регулювання і нагляду, протягом п'яти календарних днів з дня отримання заяви кредиторів.

Відповідний структурний підрозділ Національного банку, а в разі потреби - інші департаменти центрального апарату розглядають висновок територіального управління Національного банку разом із заявою кредиторів та іншими документами і протягом 10 календарних днів з дня отримання надають їх Комісії Національного банку.

Комісія Національного банку за результатами розгляду заяви кредиторів та доданих документів, які надсилалися до Національного банку або його територіального управління, має право прийняти рішення щодо схвалення висновку про:

потребу відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку (крім філії іноземного банку);

висування вимоги іноземному банку щодо виконання зобов'язань його філії, яка розміщується на території України, перед кредитором або ініціювання процедури ліквідації цієї філії;

відсутність підстав для задоволення заяви кредиторів.

Національний банк повідомляє кожного заявника про прийняте рішення щодо незадоволення заяви кредиторів протягом п'яти робочих днів після його прийняття або в цей самий строк надсилає повідомлення територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку для надання відповіді заявникові.

У разі підтвердження неплатоспроможності банку (крім філії іноземного банку) Національний банк ініціює ліквідацію банку в порядку, установленому цим Положенням.

Національний банк після прийняття Комісією Національного банку відповідного рішення звертається до іноземного банку з вимогою виконати грошові зобов'язання філії іноземного банку перед кредитором протягом визначеного строку. Національний банк визначає строк окремо за кожним зобов'язанням. У разі невиконання банком зобов'язань перед кредитором у встановлений строк Національний банк приймає рішення про ініціювання процедури ліквідації філії іноземного банку.

 

Глава 3. Призначення ліквідатора

 

3.1. Рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку приймає Правління Національного банку.

 

3.2. Правління Національного банку приймає постанову про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку, якою:

призначається ліквідатор;

призначається керівник ліквідаційної процедури, якщо ліквідатором є юридична особа (далі - ліквідатор);

припиняються повноваження правління (ради директорів), ради банку і загальних зборів банку, а також тимчасового адміністратора, якщо він до призначення ліквідатора здійснював управління банком;

надається доручення керівникам відповідного територіального управління Національного банку та Центральної розрахункової палати вжити заходів щодо припинення проведення банком активних операцій за його кореспондентськими рахунками, відкритими в Національному банку, з дня отримання цього рішення;

надається доручення Юридичному департаменту ініціювати процедуру ліквідації банку в суді;

надається доручення уповноваженому структурному підрозділу центрального апарату Національного банку, який здійснює контроль за діяльністю ліквідатора (далі в цьому розділі - уповноважений структурний підрозділ), повідомити банки, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, органи банківського нагляду держав, у яких банк мав філії або кореспондентські відносини з іноземними банками, про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора;

надається доручення ліквідатору щодо вжиття заходів за невиконаними зобов'язаннями банку перед Національним банком і державою в особі Міністерства фінансів України, що виникли у зв'язку з наданням поворотної фінансової допомоги;

зазначаються інші заходи, потрібні для здійснення процедури ліквідації конкретного банку.

 

3.3. Національний банк призначає ліквідатора філії іноземного банку в порядку, встановленому цією главою.

 

3.4. Процедура ліквідації банку (філії іноземного банку) має бути завершена в строк, визначений статтею 88 Закону про банки.

Правління Національного банку має право прийняти рішення про продовження процедури ліквідації банку, якщо:

а) наслідком завершення ліквідації банку будуть значні втрати для вкладників та інших кредиторів банку;

б) спроби ліквідатора банку продати активи виявилися невдалими і немає юридичної особи, що відповідає вимогам глави 12 цього розділу, якій за договором ці активи можуть бути передані в управління.

 

Глава 4. Вимоги Національного банку до ліквідатора

 

4.1. Ліквідатором може бути призначено особу, яка відповідає вимогам, установленим статтею 90 Закону про банки.

 

4.2. Ліквідатором може бути фізична особа, яка:

має досвід роботи не менше трьох років в аудиторській, юридичній або банківській сферах діяльності;

була тимчасовим адміністратором цього банку.

 

4.3. Ліквідатором не може бути фізична особа, яка:

була звільнена за вимогою Національного банку;

у минулому була керівником суб'єкта господарювання, під час роботи якого суб'єкт господарювання відповідно до законодавства України визнаний банкрутом, або керівником банку, під час роботи якого Національний банк прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію.

 

4.4. Національний банк перед призначенням ліквідатора зобов'язаний переконатися в тому, що немає конфлікту інтересів, і в його здатності діяти неупереджено згідно з порядком, визначеним главою 3 розділу V цього Положення.

 

4.5. Ліквідатор має право залучати до процедури ліквідації спеціалістів на підставі цивільно-правових договорів, у тому числі осіб, які працювали в банку.

 

Глава 5. Укладення договору з ліквідатором та винагорода за його роботу

 

5.1. Між Національним банком та ліквідатором (незалежним експертом або юридичною особою) у день призначення укладається договір про ліквідацію банку (додаток 4 до цього Положення). У договорі визначаються умови щодо прав та обов'язків сторін, оплати праці та додаткової винагороди ліквідатора, страхування фінансової відповідальності, страхування життя та здоров'я ліквідатора згідно із законодавством України та інші умови, що потрібні для забезпечення ліквідації банку.

У договорі з юридичною особою визначається керівник ліквідаційної процедури та - на вимогу Національного банку - інші фізичні особи, які залучаються ліквідатором до участі в ліквідаційній процедурі.

 

5.2. Рішення про розмір та умови оплати праці ліквідатора приймає Комісія Національного банку.

 

5.3. Оплата праці ліквідатора і залучених ним спеціалістів здійснюється за рахунок коштів банку і може визначатися в договорі про ліквідацію банку за однією з таких форм:

у визначеній сумі за місяць;

у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку коштів від продажу та/або повернення активів;

основна оплата праці у визначеній сумі та додаткова винагорода у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку коштів від продажу та/або повернення активів.

У договорі про ліквідацію можуть також передбачатися умови про зменшення розміру оплати праці (додаткової винагороди) ліквідатору за порушення/невиконання ним вимог Закону про банки, нормативно-правових актів Національного банку або договору про ліквідацію банку.

 

5.4. Розмір оплати праці ліквідатора у визначеній сумі встановлюється згідно з вимогами статті 97 Закону про банки з урахуванням фінансового стану банку, обсягів активів та вимог кредиторів банку.

 

5.5. Обов'язковою складовою договору є умова про відповідальність ліквідатора за недотримання вимог законодавства України під час задоволення вимог кредиторів банку.

 

5.6. Договір про ліквідацію банку від імені Національного банку на підставі належно оформленої довіреності підписує посадова особа Національного банку згідно з розподілом функціональних обов'язків.

 

5.7. Договір набирає чинності з дати призначення ліквідатора, визначеної відповідною постановою Правління Національного банку.

У разі дострокового припинення повноважень ліквідатора банку на підставі рішення Правління Національного банку у випадках, передбачених цим Положенням та договором про ліквідацію банку, зазначений договір втрачає чинність із дати прийняття такого рішення.

 

5.8. Призначення залучених до ліквідації банку спеціалістів, у тому числі тих, які є службовцями Національного банку, та винагороди за їх працю здійснюється в порядку, установленому цим Положенням.

 

5.9. Національний банк має право на період тимчасової відсутності ліквідатора рішенням Комісії Національного банку уповноважити на виконання його функцій іншу особу.

 

Глава 6. Організація роботи ліквідатора

 

6.1. Ліквідатор з дня його призначення вживає таких заходів:

оприлюднює інформацію про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку відповідно до статті 89 Закону про банки. Повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури може бути опубліковане також в одній із місцевих газет за місцезнаходженням банку і повинно розміщуватися в кожному відокремленому структурному підрозділі банку. Зазначене повідомлення також має містити інформацію про адресу, за якою працює ліквідатор, та строк, протягом якого кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку;

повертає уповноваженому структурному підрозділу центрального апарату Національного банку, який здійснює реєстрацію та ліцензування банків, банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій протягом трьох робочих днів;

блокує всі засоби зв'язку з банками-кореспондентами з метою запобігання незаконному відпливу коштів в іноземній валюті;

письмово повідомляє всі банки-кореспонденти (резидентів і нерезидентів) про відкликання в банку банківської ліцензії та призначення ліквідатора;

здійснює перерахування коштів банку з його кореспондентських рахунків на накопичувальний рахунок ліквідатора, закриває прямі кореспондентські рахунки та повертає Національному банку оригінали реєстраційних номерів, виданих Національним банком за встановленою формою;

повідомляє Національний банк про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення щодо припинення банку шляхом ліквідації.

 

6.2. Ліквідатор відповідно до постанови Правління Національного банку про відкликання в банку банківської ліцензії подає до Національного банку нотаріально засвідчену картку зі зразками підписів ліквідатора та головного бухгалтера банку (або особи, яка виконує його обов'язки) і відбитка печатки цього банку для відкриття накопичувального рахунку банку.

З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку або відповідно до рішення Національного банку в Операційному управлінні Національного банку.

Після відкриття накопичувального рахунку за розпорядженням керівника територіального управління Національного банку залишок коштів із кореспондентського рахунку банку перераховується на накопичувальний рахунок і вживаються заходи щодо закриття кореспондентського рахунку банку та виключення його з учасників СЕП у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку, що визначає порядок міжбанківського переказу грошей в Україні в національній валюті, а також повертаються кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, що враховувалися на відповідному позабалансовому рахунку (якщо такий облік мав місце в територіальному управлінні Національного банку за договором з банком).

На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти банку і надходження на його адресу. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат ліквідатора. Накопичувальний рахунок відкривається як у національній, так і в іноземній валюті, якщо банк здійснював операції з іноземною валютою.

Накопичувальний рахунок банку в іноземній валюті використовується виключно для здійснення таких операцій:

а) для зарахування:

залишків коштів з кореспондентських рахунків банків-кореспондентів (резидентів і нерезидентів);

коштів, що надходять від дебіторів та інших позичальників (резидентів і нерезидентів) за раніше укладеними договорами під час здійснення ліквідаційної процедури, уключаючи повернення заборгованості за наданими кредитами та процентами, а також неустойки (пені, штрафів), комісійних, повернення авансових платежів тощо;

коштів, придбаних на міжбанківському валютному ринку;

б) для списання коштів з метою:

продажу на міжбанківському валютному ринку з подальшим зарахуванням їх на накопичувальний рахунок у національній валюті України;

задоволення вимог кредиторів-нерезидентів;

сплати державного мита в іноземній валюті.

У разі наявності в касі банку готівкової іноземної валюти на початку ліквідаційної процедури або надходжень готівкової іноземної валюти внаслідок погашення заборгованості боржниками банку ліквідатор має право укласти договір з банком, який має відповідну ліцензію Національного банку, про купівлю-продаж готівкової іноземної валюти з метою зарахування коштів у національній валюті на накопичувальний рахунок.

 

6.3. Ліквідатор здійснює витрати на ліквідацію банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат ліквідатора (далі - кошторис).

 

6.4. Ліквідатор зобов'язаний:

уключати до кошторису окремими статтями всі витрати, необхідні для забезпечення ліквідаційної процедури банку, визначені частиною другою статті 96 Закону про банки, у тому числі на оплату праці ліквідатора банку та осіб, залучених до ліквідаційної процедури, та додаткової винагороди в разі її призначення, згідно з договорами;

складати кошторис щокварталу з розподілом за місяцями і подавати до 15 числа місяця, що передує наступному кварталу, до Національного банку. На початку ліквідації банку кошторис уключає період із дня, у який ліквідатор приступив до виконання обов'язків, до кінця поточного кварталу і подається не пізніше 15 днів після призначення ліквідатора. Не використана у звітному кварталі сума коштів за кошторисом не переноситься на наступний квартал.

 

6.5. Ліквідатор відповідає за правильність складання і виконання кошторису.

 

6.6. Ліквідатор має право здійснювати з накопичувального рахунку витрати, пов'язані з розміщенням оголошення в засобах масової інформації про відкриття ліквідаційної процедури банку та нотаріальним засвідченням картки зі зразками підписів, до складання кошторису та затвердження його Національним банком.

 

6.7. Кошторис та зміни до нього затверджуються Комісією Національного банку за наявності позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу.

 

6.8. Ліквідатор має право запропонувати внесення змін до кошторису не пізніше ніж за два тижні до закінчення поточного кварталу. Зміни до кошторису вносяться не пізніше дати закінчення кварталу, на який затверджено кошторис, за наявності обґрунтованого клопотання ліквідатора.

 

6.9. Уповноважений структурний підрозділ (за потреби) має право вимагати від ліквідатора подання копій договорів, додаткових пояснень і обґрунтувань щодо складання, внесення змін та виконання кошторису.

 

6.10. Ліквідатор зобов'язаний використовувати кошти ліквідаційної маси за цільовим призначенням згідно із затвердженим кошторисом.

 

6.11. Оплата праці ліквідатора у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку здійснюється на підставі його письмового звернення та наданої ним інформації про надходження на накопичувальний рахунок банку коштів від продажу та/або повернення активів банку (залежно від умов договору). Інформація ліквідатора має містити розрахунок суми оплати його праці у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку коштів за звітний період.

Документи для прийняття рішення про погодження розміру оплати праці ліквідатора у відсотках від надходжень на накопичувальний рахунок банку подаються до уповноваженого структурного підрозділу після подання щомісячної звітності та інформації про проведену роботу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку та договору про ліквідацію банку.

Комісія Національного банку приймає рішення про погодження розміру оплати праці ліквідатора на підставі позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу не пізніше п'яти робочих днів після надходження від ліквідатора відповідних документів.

Ліквідатор має право перерахувати кошти на визначений ним рахунок (після отримання рішення про погодження розміру оплати його праці) або отримати їх готівкою.

 

6.12. Погодження розміру та порядок виплати додаткової винагороди ліквідатору здійснюються в порядку, установленому пунктом 6.11 цієї глави.

 

Глава 7. Права та обов'язки ліквідатора

 

7.1. У своїй діяльності ліквідатор керується Законом про банки, постановою Правління Національного банку про ліквідацію банку, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами та договором про ліквідацію банку. Під час ліквідації філій/представництв банку, що розташовані за межами України, застосовується також законодавство країни їх місцезнаходження.

 

7.2. Ліквідатор з дня свого призначення виконує обов'язки та користується правами, передбаченими статтею 92 Закону про банки, цим Положенням та договором про ліквідацію банку.

 

7.3. З дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення.

Ліквідатор зобов'язаний:

повідомити правоохоронні органи про вчинення власниками та посадовими особами банку дій, передбачених частиною п'ятою статті 58 Закону про банки;

повідомити компетентний орган, який наклав арешт або інші обмеження щодо майна (активів) банку, а також відповідні органи державної влади, які забезпечують ведення реєстрів про обтяження майна, про прийняте Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії і запровадження процедури ліквідації;

надавати на запит Державного комітету фінансового моніторингу України додаткову інформацію, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу;

скласти початковий баланс ліквідатора з урахуванням результатів інвентаризації активів;

надати Національному банку відповідні дані до єдиної інформаційної системи обліку позичальників (боржників);

закрити своїм рішенням поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів, на яких немає коштів, та повідомити про це податкові органи згідно із законодавством України;

протягом 20 робочих днів із дня свого призначення укласти від імені банку договір зі страховиками про страхування фінансової відповідальності, життя та здоров'я ліквідатора за рахунок коштів банку;

скласти проміжний ліквідаційний баланс і перелік (реєстр) вимог кредиторів після розгляду вимог кредиторів;

скласти ліквідаційний баланс і остаточний звіт ліквідатора після вжиття заходів щодо задоволення вимог кредиторів;

вчиняти інші дії відповідно до Закону про банки.

Ліквідатор зобов'язаний вжити заходів щодо передачі активів недержавних пенсійних фондів до іншого зберігача, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю іншому управителю відповідно до вимог законодавства України.

Ліквідатор зобов'язаний вжити заходів щодо передавання цінностей, які перебували на відповідальному зберіганні банку і не вилучені власниками, відповідно до статті 93 Закону про банки. Ліквідатор передає такі цінності територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням банку та його філій (Операційному управлінню Національного банку або Державній скарбниці України залежно від виду та обсягу цінностей).

Для забезпечення передавання цінностей ліквідатор надає:

заяву про передавання цінностей;

акт про приймання-передавання цінностей;

договори про відповідальне зберігання банком цінностей;

акти про відкриття ліквідатором індивідуальних сейфів, у яких зберігалися ці цінності;

документи, які підтверджують виконані ним процедури щодо повідомлення власників цінностей.

Ліквідатор зобов'язаний вжити заходів щодо знищення інформації на накопичувальних та жорстких магнітних дисках, комп'ютерної техніки, що використовувалася банком, перед реалізацією, передачею або утилізацією цієї техніки. За необхідності, з метою запобігання відновленню інформації ліквідатор забезпечує здійснення форматування жорсткого диска (вінчестера) або знищення інформації за допомогою спеціального програмного забезпечення.

 

7.4. Ліквідатор має право:

здійснювати операції з готівкою з метою забезпечення ліквідаційної процедури (отримання коштів у рахунок погашення заборгованості боржниками банку, приймання оплати за продане майно, виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку, оплата праці залучених ліквідатором осіб, витрати на відрядження тощо);

призначати представників ліквідатора у відокремлених структурних підрозділах банку;

розривати договори про надання банку послуг, у тому числі договори про оренду (найм) рухомого і нерухомого майна, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

подавати клопотання Національному банку щодо внесення змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів у порядку, установленому цим Положенням;

вчиняти інші дії відповідно до Закону про банки.

У разі ухиляння керівників банку від передавання майна (активів) банку ліквідатор приймає майно (активи) банку в односторонньому порядку із залученням створеної ним комісії та оформленням акта про приймання майна (активів) або звертається по допомогу до правоохоронних органів.

Ліквідатор банку виконує організаційно-розпорядчі функції та приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень.

 

7.5. Ліквідатор не має права:

використовувати або дозволяти використовувати активи банку у власних інтересах або в інтересах третіх осіб;

розкривати інформацію, яка містить банківську таємницю або конфіденційну інформацію, особам, які не є суб'єктами її отримання відповідно до статті 62 Закону про банки, та з порушенням установленого порядку.

 

Глава 8. Інвентаризація та оцінка активів банку, складання початкового балансу

 

8.1. Ліквідатор здійснює інвентаризацію активів банку відповідно до вимог законодавства України та глави 5 розділу V цього Положення. У разі відсутності документів, які необхідні для проведення інвентаризації, уживаються заходи щодо їх відновлення.

Інвентаризація активів здійснюється на дату прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора.

 

8.2. Ліквідатор уживає заходів за результатами інвентаризації активів щодо врегулювання виявлених розбіжностей відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку в банках. Вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, яких не вистачає) основних засобів, запасів матеріальних цінностей, які не можуть бути визнані активами, та необоротних активів списується до складання початкового балансу відповідно до законодавства України. Ліквідатор зобов'язаний провести службове розслідування з метою встановлення осіб, які мають відшкодовувати нестачі і втрати матеріальних цінностей, виявлені під час інвентаризації активів, та за наявності підстав має право звернутися до правоохоронних органів.

Ліквідатор за результатами інвентаризації вирішує питання щодо списання основних засобів та запасів матеріальних цінностей, які не можуть бути визнані активами. Списання цих активів ліквідатор здійснює відповідно до законодавства України та з урахуванням вимоги щодо максимального накопичення ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.

 

8.3. Заборгованість за активними операціями банку, що визнана ліквідатором під час складання початкового балансу безнадійною відповідно до законодавства України, списується за рахунок сформованих банком резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями. Безнадійна заборгованість за активними операціями банку, під яку резерв не сформовано, списується з визнанням збитків.

У такому самому порядку ліквідатор списує безнадійну заборгованість, яку визнає такою протягом ліквідаційної процедури.

 

8.4. Ліквідатор уживає заходів щодо оцінки активів банку, які підлягають відчуженню, відповідно до законодавства України про оцінку майна (активів).

Ліквідатор залучає до оцінки активів банку незалежного оцінювача, визначеного ним за результатами проведеного конкурсу відповідно до глави 8 розділу V цього Положення. Ліквідатор зобов'язаний переконатися, що немає конфлікту інтересів із цією особою, і в її здатності діяти неупереджено.

 

8.5. Основні засоби та нематеріальні активи, а також інші матеріальні цінності, що оцінені з метою їх продажу, не підлягають подальшому використанню в ліквідаційній процедурі банку.

 

8.6. Ліквідатор приймає звіт про оцінку майна (активів) від суб'єктів оціночної діяльності за актом про виконану роботу.

Ліквідатор за потреби відповідно до законодавства України може прийняти рішення про рецензування звіту про оцінку майна (активів), або про проведення повторної оцінки майна (активів), або про доопрацювання (актуалізацію) звіту й висновку про вартість оцінюваного майна (активів) на нову дату. Ліквідатор обов'язково має забезпечити рецензування звіту про оцінку нерухомості та транспортних засобів.

 

8.7. Ліквідатор складає початковий баланс на основі балансу банку на перше число місяця, що настає після завершення інвентаризації активів. Активи банку включаються до початкового балансу з урахуванням результатів проведеної інвентаризації.

Під час складання початкового балансу основні засоби та нематеріальні активи обліковуються за балансовою вартістю.

Якщо банк здійснював операції з іноземною валютою, то відповідні активи банку в початковому балансі відображаються в іноземній валюті (у розрізі кодів валют) та в гривневому еквіваленті на дату складання початкового балансу, пасиви - у розрізі кодів валют та в гривневому еквіваленті на дату прийняття рішення про ліквідацію.

 

8.8. Ліквідатор вживає заходів для встановлення фактичного розміру заборгованості перед банком щодо зобов'язань, строк яких настав або настане в поточному місяці, шляхом отримання в письмовій формі від дебітора (боржника) підтвердження заборгованості за основним боргом та нарахованими процентами (штрафами, пенею, комісійними) у порядку досудового врегулювання господарських спорів відповідно до чинного законодавства.

 

8.9. Ліквідатор зобов'язаний подати початковий баланс на погодження Національному банку у строк не пізніше 15 календарних днів після настання дати, на яку він складений.

До початкового балансу ліквідатор додає:

акт про приймання майна (активів) і документів банку від керівників (або тимчасового адміністратора, якщо відкликанню банківської ліцензії передувала процедура тимчасової адміністрації);

копії наказу про призначення інвентаризаційної комісії та протоколів засідань інвентаризаційної комісії, затверджених ліквідатором;

перелік активів банку, визначений за результатами інвентаризації, підписаний ліквідатором, на паперових носіях та в електронному вигляді, а також копії інвентаризаційних описів майна.

Початковий баланс, перелік активів банку та копії інвентаризаційних описів майна засвідчуються підписами ліквідатора та головного бухгалтера і відбитком печатки банку.

Комісія Національного банку приймає рішення про погодження початкового балансу за наявності позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу.

 

Глава 9. Складання переліку вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу

 

9.1. Ліквідатор протягом п'яти робочих днів із дня розміщення інформації про початок ліквідаційної процедури в засобах масової інформації має повернути кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку. Одночасно ліквідатор повідомляє про початок ліквідаційної процедури та про строк, протягом якого кредитори мають право заявити про свої вимоги до банку, а також зазначає адресу для їх надсилання.

 

9.2. Ліквідатор складає перелік (реєстр) акцептованих ним вимог (далі - реєстр вимог) на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію (додаток 8 до цього Положення). Вимога, заявлена в іноземній валюті, уключається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату прийняття рішення про ліквідацію. Вимоги кредиторів зі сплати процентів за кредитами, депозитами, штрафів, пені, за незавершеними розрахунковими операціями тощо переносяться на відповідний рахунок кредитора.

Реєстр вимог подається до Національного банку прошнурованим та засвідчується підписом ліквідатора і відбитком печатки банку.

 

9.3. Ліквідатор для затвердження Національним банком реєстру вимог кредиторів має подавати:

копію оголошення про початок ліквідаційної процедури та про строк, протягом якого кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку із зазначенням адреси для їх надсилання;

проміжний ліквідаційний баланс банку;

розшифровки проміжного ліквідаційного балансу банку за окремими статтями (надається на окремий запит Національного банку).

 

9.4. Ліквідатор вносить пропозиції щодо затвердження Національним банком змін до реєстру вимог не частіше ніж раз на квартал на підставі:

рішення суду, яке набрало законної сили та не оскаржене ліквідатором у встановленому законом порядку;

документів про спадкоємство за вимогами кредиторів, які визнані ліквідатором та включені до реєстру вимог кредиторів;

документів, які відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації, за вимогами кредиторів, які включено до реєстру вимог;

відмови кредитора від вимог;

виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи або фізичної особи - підприємця;

клопотання ліквідатора про виправлення помилки, допущеної ним чи попереднім ліквідатором під час акцептування вимог кредиторів.

Національний банк за потреби має право вимагати від ліквідатора додаткову інформацію щодо внесення змін до реєстру вимог.

 

9.5. Ліквідатор складає проміжний ліквідаційний баланс на основі балансу банку не пізніше ніж через три місяці з дня настання недоступності вкладів. Проміжний ліквідаційний баланс банку складається за формою оборотно-сальдового балансу на відповідну дату із зазначенням періоду, за який складено баланс.

Вхідні залишки проміжного ліквідаційного балансу складаються із даних банку на день відкликання банківської ліцензії. Вихідні залишки містять відомості про статутний капітал, фонди, склад майна (активів), зобов'язання та фінансовий результат банку на день затвердження реєстру вимог. У проміжному ліквідаційному балансі відображаються усі зміни за активами та пасивами банку, які сталися за звітний період.

До проміжного ліквідаційного балансу банку включаються пасиви банку з урахуванням результатів проведеної інвентаризації.

У разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі банку на день прийняття рішення про ліквідацію, ці зобов'язання також включаються до проміжного ліквідаційного балансу.

 

9.6. Ліквідатор зобов'язаний подати проміжний ліквідаційний баланс на погодження Національному банку у строк не пізніше 10 робочих днів після настання дати, на яку він складений.

Проміжний ліквідаційний баланс та додатки до нього засвідчуються підписами ліквідатора, головного бухгалтера і відбитком печатки банку.

Проміжний баланс та додатки до нього подаються до Національного банку прошнурованими разом з описом документів і супровідним листом.

 

9.7. Комісія Національного банку приймає рішення за наявності позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу про:

погодження проміжного балансу банку;

затвердження реєстру вимог;

затвердження змін до реєстру вимог.

По одному примірнику затвердженого реєстру вимог, змін до реєстру вимог та погодженого проміжного ліквідаційного балансу повертається ліквідатору. Уповноважений структурний підрозділ робить відмітку (підпис уповноваженого працівника) на кожному аркуші реєстру або змін до нього.

 

9.8. Національний банк має право вимагати додаткові документи, які підтверджують дані проміжного ліквідаційного балансу. Ліквідатор надає додаткові документи у строк не пізніше п'яти робочих днів з дати отримання запиту.

 

Глава 10. Погодження Національним банком порядку продажу майна (активів) банку, його складу, умов та строків придбання

 

10.1. Ліквідатор визначає перелік активів банку, які підлягають продажу, та здійснює продаж як індивідуально визначеного ним активу, так і портфеля активів, формування якого може здійснюватися за різними критеріями.

Після проведення інвентаризації, оцінки майна (активів) банку і складання проміжного ліквідаційного балансу ліквідатор розпочинає продаж майна (активів) банку.

Ліквідатор за погодженням з Комісією Національного банку має право продати окреме майно (активи) банку за ринковою вартістю до завершення інвентаризації активів, складання початкового балансу в разі відсутності коштів для забезпечення витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

 

10.2. Ліквідатор здійснює продаж активів банку, у тому числі кредитної заборгованості, такими способами:

проведення аукціону або конкурсу;

проведення біржових торгів через товарну біржу;

продаж через професійного учасника фондового ринку;

продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Ліквідатор виставляє для продажу активи банку за ринковою вартістю, визначеною незалежним оцінювачем.

 

10.3. Ліквідатор організовує проведення аукціону або конкурсу з продажу активів банку з урахуванням норм Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цього Положення.

На аукціоні можуть продаватися:

основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо);

відокремлений структурний підрозділ банку як частина цілісного майнового комплексу;

необоротні активи банку;

кредитна заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банку.

Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства України або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути зацікавленою особою стосовно кредитора чи боржника.

За конкурсом продаються активи із певними умовами (кредитна та пов'язана з нею вексельна заборгованість, кредитна заборгованість та забезпечення за нею тощо), які не були продані на аукціоні, або активи, продаж яких на аукціоні є економічно недоцільним (висока вартість послуг організатора аукціону, оформлення документів для організації аукціону потребує додаткового часу та коштів тощо).

Продаж активів банку за конкурсом здійснює конкурсна комісія, що створена ліквідатором згідно із законодавством України, або організатор конкурсу, з яким укладається відповідний договір.

До складу конкурсної комісії ліквідатор має право включати осіб, залучених до ліквідації банку, представників органів місцевого самоврядування, Національного банку, органів державної податкової служби, правоохоронних органів за їх згодою.

 

10.4. Ліквідатор може здійснювати продаж на біржових торгах через товарну біржу окремих видів активів: основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, якщо їх обсяг або вартість є достатніми для продажу на товарній біржі, та активів, які не були продані на аукціоні.

Ліквідатор здійснює продаж активів банку на товарній біржі згідно з правилами роботи біржі, з якою ліквідатор укладає відповідний договір.

 

10.5. Ліквідатор здійснює продаж цінних паперів та похідних фінансових активів через професійного учасника фондового ринку в порядку, визначеному законодавством України, згідно з укладеним між ліквідатором та торговцем цінними паперами договором.

 

10.6. Ліквідатор може здійснювати продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі (далі - безпосередній продаж) таких активів:

основних засобів, балансова залишкова вартість яких не перевищує 1000 грн., а також інших необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, обсяги або вартість яких є недостатніми для проведення аукціону, конкурсу або торгів на товарній біржі. Ці матеріальні активи реалізовуються безпосередньо ліквідатором або на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі;

не проданих на аукціоні (за конкурсом). У цьому випадку безпосередній продаж може здійснюватися за ціною останніх торгів на аукціоні, конкурсі;

не проданих на біржових торгах через товарну біржу;

стосовно яких після опублікування оголошення про проведення повторного аукціону, конкурсу є лише одна пропозиція від покупця. Безпосередній продаж може здійснюватися за ціною, що була визначена як ціна продажу на аукціоні, конкурсі покупцеві, який подав пропозицію про участь у аукціоні, конкурсі;

житлових приміщень, що є власністю банку та в яких громадяни поселені на законних підставах (договір про оренду з правом викупу тощо). Переважне право придбання житлових приміщень за ринковою вартістю має надаватися цим громадянам;

акцій приватного акціонерного товариства або часток товариства з обмеженою відповідальністю, які належать банку і викуповуються цим товариством або учасниками (акціонерами) цього товариства.

У разі наявності двох і більше пропозицій від покупців про придбання одного і того самого активу його продаж здійснюється без додаткового погодження з Національним банком за конкурсом.

 

10.7. Ліквідатор подає Національному банку для погодження порядку продажу активів банку такі документи:

висновок ліквідатора про порядок продажу активів, їх склад, умови, вартість та строки продажу. У цьому висновку ліквідатор визначає перелік об'єктів, що пропонуються на продаж, спосіб продажу, а також пропонує організатора аукціону, товарну біржу, професійного учасника фондового ринку, підприємство роздрібної торгівлі для продажу активів відповідно до обраного способу продажу;

інформацію про актив, яка має містити його назву, стислу характеристику, балансову, ринкову та/або ліквідаційну вартість;

висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна (активу). У разі оцінки активу за ліквідаційною вартістю ліквідатор подає разом з висновком суб'єкта оціночної діяльності про вартість активу відповідне обґрунтування доцільності проведення його оцінки та продажу за ліквідаційною вартістю. Обґрунтування продажу за ліквідаційною вартістю основних засобів подається за формою згідно з додатком 5 до цього Положення.

 

10.8. Комісія Національного банку приймає рішення про погодження продажу активу банку не пізніше 20 робочих днів з дати подання ліквідатором відповідного пакета документів та за наявності позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу.

Комісія Національного банку приймає рішення про погодження продажу активу банку за ліквідаційною вартістю, якщо такі активи пропонувалися до продажу на аукціоні, конкурсі і не були продані в установленому порядку за ринковою вартістю.

Національний банк має право вимагати від ліквідатора іншу інформацію або документи, що стосуються продажу активу банку.

 

10.9. Правління Національного банку має право установлювати інший, ніж передбачений у цій главі, порядок відчуження активів банку.

 

10.10. Ліквідатор забезпечує здійснення рекламних заходів з метою доведення інформації про продаж активів банку до відома покупців після погодження Національним банком порядку продажу активів банку. Окрім друкованих засобів масової інформації (місцевих, регіональних або загальнодержавних), у яких розміщуються публікації про продаж подібних активів, можуть використовуватися інші заходи, що сприяють залученню більшої кількості покупців.

Ліквідатор розміщує оголошення про проведення аукціону, конкурсу принаймні в одній загальнодержавній та одній регіональній (місцевій, за місцезнаходженням банку) газеті, у якій розміщуються публікації щодо купівлі-продажу подібних активів, не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати проведення аукціону, конкурсу.

Ліквідатор у разі наявності в банку активу, щодо обігу якого встановлено обмеження, розміщує оголошення про проведення закритих торгів відповідно до законодавства України в порядку, визначеному Комісією Національного банку.

Оголошення про продаж активу банку має містити:

назву, опис та іншу потрібну інформацію про актив;

початкову ціну продажу, умови продажу активу;

місце та час проведення аукціону, конкурсу;

кінцевий термін прийняття заяви про участь в аукціоні, конкурсі;

час та місце особистого ознайомлення з активом;

місцезнаходження, номер телефону, час роботи служби з організації аукціону, конкурсу.

Ліквідатор забезпечує можливість ознайомлення з активом банку всім особам, які подали заяву про участь в аукціоні, конкурсі.

Ліквідатор має право під час проведення аукціону, конкурсу здійснювати продаж активу за ціною, зниженою на 10 відсотків від його початкової (ринкової) вартості.

Ліквідатор має право прийняти рішення про повторний продаж активу на аукціоні (за конкурсом), якщо актив не було продано на попередніх торгах, зі зменшенням його початкової ціни, але не більше ніж на 30 відсотків, без повторного погодження з Національним банком.

 

10.11. Ліквідатор оформляє продаж активу банку відповідним договором згідно з вимогами законодавства України.

Строк оплати придбаного покупцем активу визначається договором, який не може перевищувати одного місяця з дня його укладення.

 

10.12. Розмір оплати послуг осіб, залучених для продажу активу банку, визначається за погодженням сторін у договорі та оплачується відповідно до кошторису.

 

Глава 11. Задоволення вимог кредиторів

 

11.1. Ліквідатор здійснює задоволення вимог кредиторів кожної черги за погодженням з Комісією Національного банку.

У рішенні мають зазначатися:

назва черги кредиторів банку;

загальна сума виплат;

кількість кредиторів;

порядок та строк виконання розрахунків.

Комісія Національного банку приймає рішення про погодження задоволення вимог кредиторів банку на підставі позитивного рішення уповноваженого структурного підрозділу.

 

11.2. Ліквідатор задовольняє вимоги кредиторів за умови накопичення ліквідаційної маси в розмірі, достатньому для задоволення вимог кредиторів однієї черги, та в порядку, установленому статтею 96 Закону про банки.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Залишок коштів на накопичувальному рахунку на момент прийняття рішення про погодження задоволення вимог кредиторів зменшується на суму щоквартальних виплат ліквідатора відповідно до затвердженого кошторису.

 

11.3. Ліквідатор після прийняття рішення про погодження задоволення вимог кредиторів розміщує оголошення в засобах масової інформації (місцевих, регіональних або загальнодержавних) та повідомляє особисто кредиторів про початок виплат коштів та пропонує надати інформацію про реквізити рахунків кредиторів у разі їх зміни.

 

11.4. Ліквідатор здійснює виплату кредиторам коштів самостійно з накопичувального рахунку або через банк-агент, визначений за результатами проведення конкурсу, згідно з договором.

 

11.5. Ліквідатор здійснює задоволення вимог кредиторів лише в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточні рахунки кредиторів, відкриті в інших банках.

У разі виконання розрахунків з кредиторами - фізичними особами через банк-агент виплата коштів здійснюється згідно з договором, укладеним між ліквідатором і банком-агентом.

 

11.6. Ліквідатор філії іноземного банку після затвердження Національним банком реєстру вимог звертається до іноземного банку, який відкрив цю філію, з вимогою виконати його зобов'язання перед кредиторами філії протягом визначеного Національним банком строку.

Ліквідатор у разі виконання іноземним банком зобов'язань перед кредиторами філії передає майно (активи) філії, яке залишилося, уповноваженій банком особі.

 

11.7. Ліквідатор має право здійснювати передачу зобов'язань, які включені до реєстру вимог кредиторів, до іншого банку разом із передачею активів банку згідно з чергою у відповідній сумі згідно з договором за умови погодження такого рішення Комісією Національного банку в порядку, визначеному главою 9 розділу V цього Положення.

Комісія Національного банку приймає рішення про погодження передачі зобов'язань та активів банку на підставі позитивного рішення:

відповідного структурного підрозділу Національного банку;

заставодержателя в разі відчуження активів, що є предметом забезпечення, одночасно із зобов'язаннями банку.

 

11.8. Актив банку, який виставлявся на продаж і не був проданий у зв'язку з відсутністю пропозицій, може бути переданий кредитору для задоволення його вимог. Ліквідатор має право здійснювати передачу активу банку кредитору під час задоволення вимог кредиторів відповідної черги згідно зі статтею 96 Закону про банки.

Передача активу банку кредитору має здійснюватися за умови, що ця особа відповідно до законодавства України може мати зазначений актив у власності.

Передача кредитору активу здійснюється за ціною, не нижчою, ніж та, за якою востаннє цей актив був виставлений для безпосереднього продажу, або не нижчою, ніж та, що склалася на аукціоні, конкурсі чи на торгах через професійного учасника фондового ринку.

Взаємні зобов'язання банку і конкретного кредитора погашаються в рівнозначних сумах.

 

11.9. Ліквідатор не задовольняє вимоги кредиторів банку, якщо:

вимоги не надійшли протягом установленого строку;

не визнані ліквідатором вимоги не оскаржені кредитором у встановленому порядку або за запереченням кредитора прийнято рішення про незадоволення його вимоги;

не вистачає майна (активів) банку для задоволення вимог.

 

Глава 12. Завершення процедури ліквідації, складання ліквідаційного балансу та порядок припинення діяльності ліквідатора

 

12.1. Ліквідатор зобов'язаний подати Національному банку ліквідаційний баланс на звітну дату⁶ і остаточний звіт ліквідатора (далі - остаточний звіт) у зв'язку із завершенням розрахунків з кредиторами та/або закінченням строку ліквідації банку.

____________
⁶ Звітною датою є дата, яка настає за 20 робочих днів до закінчення строку ліквідації банку, установленого постановою Правління Національного банку, або дата, визначена ліквідатором у межах строку ліквідації банку.

 

12.2. Ліквідатор складає ліквідаційний баланс у формі оборотно-сальдового балансу за період з дати складання початкового балансу до дати закінчення строку ліквідації банку. У ліквідаційному балансі мають зазначатися місцезнаходження банку, функціональна валюта звіту та одиниця її виміру тощо. Ліквідатор складає ліквідаційний баланс після вжиття (відповідно до законодавства України) усіх можливих заходів щодо формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів.

Ліквідатор складає фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням коригуючих проводок щодо подій, які коригують дані після дати балансу, за період від дати складання проміжного ліквідаційного балансу до дати складання ліквідаційного балансу за наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

Ліквідатор у ліквідаційному балансі відображає:

активи і власний капітал банку, за їх наявності, у грошовій одиниці;

активи, які залишилися непроданими, та зобов'язання банку, які залишилися невиконаними, що передані в управління іншій юридичній особі за рішенням Національного банку;

невиконані зобов'язання банку перед Національним банком і державою в особі Міністерства фінансів України, що виникли у зв'язку з наданням поворотної фінансової допомоги.

У разі ліквідації банку з ініціативи власників у ліквідаційному балансі додатково відображаються відомості про майно (активи) банку, що залишилося після завершення розрахунків з кредиторами.

Заборгованість за активними операціями банку, що залишилася непогашеною його боржниками на час складання ліквідаційного балансу і яку ліквідатор визнав відповідно до законодавства України безнадійною, списується в порядку, встановленому законодавством України.

Заборгованість боржника банку в разі визнання його банкрутом у встановленому законодавством України порядку та заборгованість інших боржників, яка відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ліквідатор під час складання ліквідаційного балансу має право віднести до безнадійної. Рішення про списання заборгованості таких боржників має прийматися з урахуванням оцінки вірогідності її повернення (періоду часу, протягом якого заборгованість відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", аналізу вжитих заходів щодо її стягнення тощо).

Основні засоби або запаси матеріальних цінностей, які відповідно до законодавства України не можуть бути визнані активами, до часу складання ліквідаційного балансу мають бути списані з балансу.

Залишок коштів на накопичувальному рахунку банку, що відображається в ліквідаційному балансі, та залишок готівки в касі мають дорівнювати нулю.

 

12.3. Ліквідатор в остаточному звіті відображає проведену роботу щодо продажу та повернення активів банку з метою задоволення вимог кредиторів, зокрема зазначає загальний обсяг ліквідаційної маси на початок ліквідаційної процедури за початковим балансом і фактично спрямованої на задоволення вимог кредиторів, загальну суму заборгованості банку перед кредиторами за реєстром вимог кредиторів і суму незадоволених вимог кредиторів на кінець ліквідаційної процедури із зазначенням черги, а також повідомляє про те, що немає непроданих активів, або про те, що активи передані іншій юридичній особі, і робить висновок про потребу завершення ліквідації банку.

 

12.4. Для затвердження ліквідаційного балансу і остаточного звіту ліквідатор подає до Національного банку такі документи:

відомість накопичених оборотів за балансовими та позабалансовими рахунками за весь період ліквідації банку;

інформацію про кошти, що надійшли та використані ліквідатором;

акти про приймання-передавання документів банку до відповідних архівів;

перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог і залишилися незадоволеними на час завершення ліквідаційної процедури банку (у разі передавання активів, які залишилися непроданими на час закінчення ліквідаційної процедури, в управління визначеній Національним банком юридичній особі);

акт про передавання активів банку іншій юридичній особі.

Разом з ліквідаційним балансом надаються розшифровки за балансовими та позабалансовими рахунками з поясненнями, якщо за результатами ліквідації банку є залишки за активами та/або пасивами.

Ліквідаційний баланс, відомість накопичених оборотів, перелік незадоволених вимог кредиторів засвідчуються підписами ліквідатора, головного бухгалтера і відбитком печатки банку. Остаточний звіт засвідчується підписом ліквідатора і відбитком печатки банку.

Ліквідаційний баланс, додатки до нього та остаточний звіт надаються Національному банку на паперових носіях, прошнурованими разом з описом документів та супровідним листом, а також в електронному вигляді на оптичних або електронних носіях інформації (CD, DVD, карти пам'яті, флеш-пам'ять).

 

12.5. Національний банк має право вимагати додаткові документи, які підтверджують дані ліквідаційного балансу. Ліквідатор подає додаткові документи в строк не пізніше п'яти робочих днів з дати отримання запиту.

 

12.6. Комісія Національного банку в строк до 20 робочих днів з дня отримання Національним банком документів приймає рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури на підставі висновку уповноваженого структурного підрозділу.

Після прийняття вищезазначеного рішення ліквідатор подає до Національного банку квитанцію органів внутрішніх справ про знищення печаток і штампів банку.

 

12.7. Після прийняття рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури ліквідатор закриває накопичувальний рахунок банку та надає уповноваженому структурному підрозділу оригінали установчих документів банку та свідоцтво про державну реєстрацію банку.

 

12.8. Ліквідатор передає документи банку, які підлягають зберіганню, до архівних установ згідно з Переліком документів, що утворюються в діяльності Національного банку та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 N 601, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.12.2004 за 1646/10245. Акти про приймання-передавання документів банку передаються ліквідатором відповідному структурному підрозділу.

 

12.9. Рішення про виключення банку з Державного реєстру банків приймає Комісія Національного банку.

Уповноважений структурний підрозділ протягом п'яти робочих днів після отримання рішення Комісії Національного банку про виключення банку з Державного реєстру банків зобов'язаний у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", звернутися до державного реєстратора для внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення банку як юридичної особи внаслідок його ліквідації.

 

Глава 13. Передавання непроданих активів банку в управління визначеній Національним банком юридичній особі

 

13.1. Ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки.

Таку пропозицію ліквідатор надає не пізніше ніж за два місяці до завершення процедури ліквідації банку і зазначає в ньому обсяг активів, що продавалися і не були продані, причини, а також загальну суму незадоволених вимог кредиторів.

Одночасно з пропозицією ліквідатор подає:

перелік непроданих активів банку;

інформацію про кожний актив [його вартість (залишкову, ринкову та ліквідаційну, якщо така визначалася), ціну та порядок продажу, згідно з яким він продавався і не був проданий];

висновки про оцінку кожного активу, здійснену відповідно до законодавства України під час ліквідаційної процедури.

 

13.2. Юридична особа, яка претендує здійснювати управління непроданими активами банку (далі - управитель), має відповідати таким вимогам:

банк, який має письмовий дозвіл Національного банку на довірче управління коштами і цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами, за умови, що він здійснює беззбиткову діяльність, дотримується економічних нормативів, забезпечує в повному обсязі формування резервів за активними операціями та не є об'єктом застосування заходів впливу щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснюваних банком операцій;

юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо надання аудиторських, юридичних, консалтингових, фінансових послуг не менше трьох років, веде беззбиткову діяльність і не має заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами.

 

13.3. Управителем не може бути юридична особа, яка:

є кредитором, пов'язаною особою або акціонером/учасником банку;

не виконала зобов'язань перед цим банком;

є стороною в судовій справі за участю банку.

 

13.4. Національний банк визначає управителя за результатами проведеного конкурсу, умовами якого є:

строк діяльності;

наявність кваліфікованих спеціалістів, які мають досвід роботи з управління активами.

Національний банк перед визначенням управителя зобов'язаний переконатися у відсутності конфлікту інтересів. Для підтвердження відсутності конфлікту інтересів управитель надає Національному банку інформацію про свої особисті і ділові інтереси щодо:

заборгованості перед банком, трудових відносин з ним або володіння майновими правами банку;

відносин за попередні п'ять років з будь-яким банком як його пов'язаною особою;

невиконання зобов'язань перед будь-яким банком за останні п'ять років;

володіння майном, яке конкурує з майном банку;

відсутності інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому виконанню функцій управителя;

інформації стосовно відсутності конфлікту інтересів з Національним банком.

Уповноважений структурний підрозділ розробляє порядок проведення та умови конкурсу, який погоджується Комісією Національного банку.

 

13.5. Комісія Національного банку приймає рішення про проведення конкурсу з визначення управителя за наявності обґрунтованого клопотання ліквідатора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу про надання згоди на передавання непроданих активів банку в управління юридичній особі.

У разі неприйняття Національним банком рішення про передавання в управління непроданих активів банку ліквідатор зобов'язаний ужити заходів щодо завершення ліквідаційної процедури в установлені законодавством України строки.

 

13.6. Національний банк проводить конкурс поетапно:

а) перший етап - розміщення інформації про проведення конкурсу у строки, передбачені рішенням Комісії Національного банку, за рахунок банку. Ліквідатор публікує зазначену інформацію в одній загальнодержавній та/або одній регіональній (місцевій, за місцезнаходженням банку) газеті.

Інформація ліквідатора має містити:

кінцеву дату подання документів до Національного банку для визначення управителя;

адресу, за якою мають подаватися документи;

вимоги до юридичної особи, визначені в цій главі.

Копію опублікованого повідомлення ліквідатор подає уповноваженому структурному підрозділу протягом двох робочих днів з дня його опублікування;

б) другий етап - надання ліквідатором інформації потенційним управителям про активи банку за зверненням Національного банку;

в) третій етап - проведення конкурсу та визначення управителя.

 

13.7. Юридична особа, яка не є банком і має намір за договором прийняти в управління непродані активи банку, подає до Національного банку такі документи:

заяву про намір прийняти в управління непродані активи банку з метою задоволення вимог кредиторів. У заяві юридична особа має зазначити, що вона не є кредитором, учасником/акціонером банку, не була пов'язаною особою банку, не має невиконаних зобов'язань перед цим банком і не має конфлікту інтересів;

інформацію ліквідатора банку, непродані активи якого мають бути прийняті в управління, про те, що претендент не є кредитором, учасником/акціонером банку, не був пов'язаною особою банку, не має невиконаних зобов'язань перед цим банком і не має конфлікту інтересів;

нотаріально засвідчені копії своїх установчих документів;

копію паспорта керівника юридичної особи;

фінансову звітність за останній звітний період (рік, квартал) згідно із законодавством України, засвідчену підписами керівника і головного бухгалтера, відбитком печатки юридичної особи, а також підтверджену аудитором;

документ, що підтверджує відсутність заборгованості за податками, зборами та іншими обов'язковими платежами до державного та місцевого бюджетів.

Якщо юридичною особою, яка має намір за договором прийняти в управління непродані активи банку, є банк, то він подає Національному банку лише відповідну заяву.

 

13.8. Ліквідатор за зверненням уповноваженого структурного підрозділу забезпечує доступ до активів банку для ознайомлення юридичній особі, яка має намір прийняти в управління непродані активи банку.

Юридична особа та її працівники (за довіреністю), які ознайомилися з інформацією про активи банку, беруть на себе зобов'язання у письмовій формі не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

 

13.9. За результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір (додаток 6 до цього Положення). Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку на підставі належно оформленої довіреності підписує посадова особа Національного банку згідно з розподілом функціональних обов'язків.

Договір набирає чинності з дати його підписання.

 

13.10. Ліквідатор передає управителю активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі (у тому числі перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку, копію реєстру акціонерів банку, що ліквідовується, засвідчену реєстратором).

 

13.11. Управитель відповідно до укладеного тристороннього договору:

відкриває в Національному банку накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку;

набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку;

управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією Національного банку;

задовольняє вимоги кредиторів банку.

 

13.12. Управитель вносить зміни до переданого реєстру вимог кредиторів банку за погодженням з Комісією Національного банку.

 

13.13. Управитель після завершення процедури управління активами банку подає до Національного банку:

звіт про управління активами банку, засвідчений підписом керівника юридичної особи та відбитком печатки юридичної особи;

перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог і залишилися незадоволеними;

перелік активів, які були відчужені та списані;

акти про приймання-передавання документів банку, які були прийняті від ліквідатора, й ті, що утворилися внаслідок діяльності управителя, до відповідних архівів.

 

13.14. Положення цієї глави не поширюються на процедуру ліквідації філії іноземного банку.

 

Глава 14. Контроль за діяльністю ліквідатора та управителя, звітність ліквідатора та управителя

 

14.1. Ліквідатор протягом здійснення процедури ліквідації банку зобов'язаний подавати Національному банку:

оборотно-сальдовий баланс банку, іншу статистичну звітність у порядку та у строки, що встановлені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Оборотно-сальдовий баланс банку, що ліквідовується, ліквідатор подає Національному банку щомісячно, починаючи з першого числа місяця, що настає після складання початкового балансу ліквідатора;

щомісячну інформацію про свою діяльність, яка подається до 8 числа місяця, наступного за звітним періодом. Ця інформація складається відповідно до вимог Національного банку та має містити дані про використання коштів згідно з кошторисом, продаж і повернення майна (активів) банку та розрахунки з кредиторами, здійснену претензійно-позовну роботу щодо кожного боржника, а також про незакриті прямі кореспондентські рахунки в банках-кореспондентах (резидентах і нерезидентах) з поясненням причин їх незакриття тощо (на письмову вимогу уповноваженого структурного підрозділу - копії документів, які підтверджують ужиття ним заходів щодо здійснення ліквідації банку). До зазначеної інформації кожного останнього місяця календарного кварталу необхідно включати відомості про кількість отриманих від Державного комітету фінансового моніторингу України запитів про додаткову інформацію, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, та про стан виконання запитів на відповідну дату;

іншу інформацію за письмовим запитом Національного банку.

 

14.2. Управитель протягом здійснення управління активами зобов'язаний подавати до Національного банку щомісячну (до 8 числа місяця, наступного за звітним періодом) інформацію про відчуження/повернення активів банку і задоволення вимог кредиторів.

 

14.3. Національний банк здійснює контроль за виконанням:

а) ліквідатором:

вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку;

вимог Національного банку;

умов договору про ліквідацію банку;

кошторису;

б) управителем:

вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку;

вимог Національного банку;

договору про передавання в управління непроданих активів.

 

14.4. Уповноважений структурний підрозділ щорічно проводить перевірку діяльності ліквідатора щодо дотримання банківського законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку під час здійснення ліквідаційної процедури, у тому числі порядку відчуження активів банку, ужиття заходів для повернення заборгованості всіма боржниками банку, виконання кошторису, достовірності наданої ліквідатором інформації про надходження на накопичувальний рахунок коштів, списання безнадійної заборгованості, основних засобів та запасів матеріальних цінностей, які не визнані ліквідатором активами.

Позапланова перевірка діяльності ліквідатора проводиться в разі встановлення факту бездіяльності ліквідатора щодо здійснення процедури ліквідації, термінової потреби перевірки достовірності наданої ліквідатором інформації про надходження на накопичувальний рахунок коштів або надходження до Національного банку інформації про порушення ліквідатором законодавства України чи нормативно-правових актів Національного банку, надання недостовірної звітності, інформації чи її ненадання.

Перевірка діяльності ліквідатора оформляється довідкою про перевірку.

 

14.5. Уповноважений структурний підрозділ здійснює перевірку діяльності управителя в порядку та за підстав, установлених пунктом 14.4 цієї глави.

 

14.6. Національний банк відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення має право накладати штрафи на ліквідатора та інших осіб, залучених до ліквідації, у разі порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку під час ліквідації банку.

Накладання штрафів на ліквідатора, інших відповідальних осіб, залучених до ліквідації, здійснюється в порядку, визначеному Положенням про порядок накладення адміністративних штрафів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2001 N 563, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.2002 за N 62/6350.

 

14.7. Правління Національного банку України має право прийняти рішення про припинення повноважень ліквідатора, розірвання укладеного з ним договору і призначення нового ліквідатора в разі:

конфлікту інтересів, що став відомий Національному банку;

порушення ліквідатором вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку або умов укладеного з ним договору;

визнання неефективним здійснення ним ліквідаційної процедури;

інших випадків, передбачених законодавством України та договором про ліквідацію банку.

Ліквідатор може бути звільнений від виконання обов'язків з попередженням, припиненням чинності або анулюванням сертифіката на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків за невиконання або неналежне виконання ним своїх повноважень, а також за заявою ліквідатора.

 

14.8. Національний банк зобов'язаний прийняти рішення про припинення повноважень ліквідатора та розірвання укладеного з ним договору в разі непідтвердження кандидатури ліквідатора судом або призначення судом іншого ліквідатора.

 

14.9. Новий ліквідатор, призначений у встановленому законодавством України порядку постановою Правління Національного банку, приступає до виконання своїх обов'язків негайно, приймає від попереднього ліквідатора активи та документи банку за актами про приймання-передавання та забезпечує здійснення ліквідаційної процедури банку відповідно до вимог цього розділу.

 

Глава 15. Особливості ліквідації відокремленого структурного підрозділу банку

 

15.1. Відокремлений структурний підрозділ банку ліквідовується в порядку та у строки, установлені ліквідатором.

Термін закриття відокремленого структурного підрозділу банку, як правило, не повинен перевищувати шість місяців з дня призначення відповідального за ліквідацію відокремленого структурного підрозділу.

 

15.2. Ліквідатор зобов'язаний ужити заходів щодо ліквідації відокремлених структурних підрозділів банку (у тому числі тих, які розташовані за межами України) до завершення ліквідаційної процедури банку.

 

15.3. Ліквідатор приймає рішення про порядок ліквідації відокремленого структурного підрозділу банку за погодженням з уповноваженим структурним підрозділом.

Порядок ліквідації відокремленого структурного підрозділу має передбачати, зокрема:

проведення інвентаризації;

складання початкового та проміжного балансу та подання їх на затвердження ліквідатору;

складання переліку акцептованих вимог кредиторів відокремленого структурного підрозділу банку та подання його ліквідатору для включення до реєстру вимог кредиторів;

надання ліквідатору оперативного звіту про стан ліквідації;

передавання в установленому порядку на зберігання документів, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню, за його місцезнаходженням після затвердження ліквідатором ліквідаційного балансу відокремленого структурного підрозділу банку;

передавання до центрального апарату банку (або до іншого відокремленого структурного підрозділу банку) кредитної, вексельної та дебіторської заборгованості, цінних паперів, корпоративних прав банку, які обліковуються у відокремленому структурному підрозділі, відповідних документів за активами банку, електронних архівів, цінностей і документів за визнаними і невизнаними вимогами кредиторів;

складання ліквідаційного балансу, остаточного звіту про ліквідацію відокремленого структурного підрозділу банку та подання їх ліквідатору.

 

15.4. Остаточний звіт про ліквідацію відокремленого структурного підрозділу банку має містити інформацію про проведену представником ліквідатора інвентаризацію та роботу щодо продажу, повернення, списання активів, а також про роботу з кредиторами відокремленого структурного підрозділу банку.

Для затвердження ліквідаційного балансу відокремленого структурного підрозділу банку та/або остаточного звіту представник ліквідатора подає ліквідатору такі документи:

відомість про накопичені обороти за балансовими та позабалансовими рахунками за весь період ліквідації відокремленого структурного підрозділу банку;

акти про приймання-передавання документів до відповідних архівів;

акти про передавання активів і документів центральному апарату банку;

квитанції про знищення печаток і штампів.

Ліквідаційний баланс і відомість про накопичені обороти засвідчуються підписами представника ліквідатора та головного бухгалтера відокремленого структурного підрозділу банку і відбитком печатки цього відокремленого структурного підрозділу. Остаточний звіт засвідчується підписом представника ліквідатора і відбитком печатки.

 

15.5. Ліквідатор повідомляє Національний банк про завершення ліквідації відокремленого структурного підрозділу банку протягом трьох робочих днів після затвердження ним ліквідаційного балансу цього відокремленого структурного підрозділу.

На підставі повідомлення ліквідатора про закриття відокремленого структурного підрозділу банку вноситься відповідний запис до Державного реєстру банків.

 

Глава 16. Особливості ліквідації банку за рішенням його власників

 

16.1. Банк може бути ліквідований за рішенням загальних зборів учасників банку в порядку, передбаченому законодавством України та цим Положенням, та за умови погодження Національного банку.

Національний банк погоджує ліквідацію банку, якщо достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх кредиторів і кандидатури голови та членів ліквідаційної комісії відповідають вимогам, установленим цим розділом до ліквідатора та осіб, залучених до ліквідації.

 

16.2. Банк для отримання відповідного погодження подає до Національного банку такі документи:

а) рішення загальних зборів учасників про:

ліквідацію банку та порядок роботи ліквідаційної комісії;

обрання ліквідаційної комісії;

б) затверджені загальними зборами учасників:

порядок ліквідації банку;

порядок розподілу між акціонерами майна (активів), що залишилося, після задоволення вимог кредиторів;

в) прогнозний (попередній) перелік вимог кредиторів;

г) прогнозний розрахунок ліквідаційної маси;

ґ) інформацію про голову та членів ліквідаційної комісії та осіб, залучених до ліквідації банку, відповідно до глави 3 цього розділу.

 

16.3. Рішення про погодження ліквідації банку приймає Правління Національного банку на підставі поданих ліквідаційною комісією банку документів та відповідного висновку уповноваженого структурного підрозділу протягом 30 календарних днів.

 

16.4. Ліквідація банку з ініціативи власників починається з дати погодження її Національним банком.

 

16.5. Голова ліквідаційної комісії очолює роботу ліквідаційної комісії.

У період тимчасової відсутності голови ліквідаційної комісії його обов'язки виконує заступник.

Ліквідацію відокремленого структурного підрозділу здійснює призначена ліквідаційною комісією уповноважена особа - член ліквідаційної комісії згідно з відповідною довіреністю.

Ліквідатор відокремленого структурного підрозділу підзвітний ліквідаційній комісії банку.

 

16.6. Ліквідаційна комісія з дати погодження ліквідації банку Національним банком зобов'язана:

а) повернути уповноваженому структурному підрозділу центрального апарату Національного банку, який здійснює реєстрацію та ліцензування банків, банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій протягом трьох робочих днів після погодження рішення Національного банку про ліквідацію банку;

б) подавати Національному банку звітність, установлену нормативно-правовими актами Національного банку та цим Положенням (у тому числі інформацію про витрати, пов'язані з ліквідаційною процедурою, та про задоволення вимог кредиторів).

 

16.7. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, установленому законодавством України та цим Положенням.

 

16.8. Ліквідаційна комісія для виключення банку з Державного реєстру банків подає такі документи:

ліквідаційний баланс та остаточний звіт, засвідчені підписами голови ліквідаційної комісії, головного бухгалтера і відбитком печатки банку та затверджені загальними зборами учасників;

акти про приймання-передавання документів до відповідних архівів;

протокол загальних зборів учасників банку з рішенням про затвердження ліквідаційного балансу;

аудиторський висновок з аудиторським звітом про здійснення перевірки повноти та достовірності ліквідаційного балансу;

копії опублікованої інформації в засобах масової інформації про ліквідацію банку.

 

16.9. Виключення банку з Державного реєстру банків здійснюється в порядку, передбаченому главою 12 цього розділу.

 

Глава 17. Особливості ліквідації банку, що пов'язана з втратою достовірної інформації про актуальний стан рахунків

 

17.1. Національний банк приймає рішення про припинення діяльності банку в разі втрати банком баз даних, які містять інформацію про клієнтів, контрагентів або залишки коштів на рахунках, відкритих у ньому, та неможливості відновлення цієї інформації.

 

17.2. Ліквідатор складає акт про відсутність архівів (на паперових та/або електронних носіях) та баз даних банку.

 

17.3. Ліквідатор за потреби звертається до Національного банку для отримання звітів банку на останню звітну дату.

 

17.4. Ліквідатор зобов'язаний ужити заходів щодо:

здійснення інвентаризації активів і пасивів банку;

поновлення (установлення) операційного дня та інформаційної системи банку.

 

17.5. З метою виявлення активів і зобов'язань банку в процесі проведення інвентаризації ліквідатор надсилає запити до:

установи, що здійснює облік нерухомого майна, про зареєстроване нерухоме майно;

установи, що здійснює облік транспортних засобів, про наявність транспортних засобів, що обліковуються за банком;

органів із земельних ресурсів про наявність у банку земельних ділянок;

відповідного органу державної влади щодо отримання інформації про заставлене майно боржників;

органу податкової служби про податкову заборгованість;

Пенсійного фонду, фондів соціального страхування про заборгованість банку;

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про вкладників банку;

інших органів (за потреби).

 

17.6. Ліквідатор складає початковий та проміжний ліквідаційні баланси на підставі результатів проведеної інвентаризації, архівів на паперових носіях та інших документів в оригіналі.

 

17.7. Ліквідатор складає реєстр вимог на підставі заяв кредиторів та наданих ними засвідчених у встановленому порядку копій документів із обов'язковим пред'явленням оригіналів документів, що підтверджують право вимоги до банку.

(розділ VI із змінами, внесеними згідно з постановами
Правління Національного банку України від 28.02.2002 р. N 81,
від 07.10.2002 р. N 384,
від 28.09.2005 р. N 346,
від 15.06.2006 р. N 216,
від 09.11.2006 р. N 428,
від 08.01.2008 р. N 4,
від 06.08.2008 р. N 228,
від 30.12.2008 р. N 476,
від 06.05.2009 р. N 270,
у редакції постанови Правління
Національного банку України від 31.03.2010 р. N 160)

 

Начальник управління методології Генерального департаменту банківського нагляду

К. Є. Раєвський

< Предыдущая		Следующая >

( 0 Votes )