118 РОКІВ ТОМУ В ОДЕСІ ВІДКРИВСЯ ПЕРШИЙ НА ТЕРИТОРІЇ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ ФУНІКУЛЕР

Спускатися по Потьомкінським сходам до моря завжди було справжнім задоволенням, а ось підйом вгору могли подужати не всі, особливо в літню спеку. Адже навіть після скорочення кількості прольотів вона нараховує 192 сходинки. Для полегшення цього складного завдання і був побудований одеський фунікулер.

 

8 липня 1902 року поряд з Потьомкінськими сходами відбувся урочистий запуск одеського фунікулера. Він представляв собою похилу залізницю довжиною близько 100 метрів, по якій їздило 2 вагончика, з місцем роз'їзду посередині. Ця подія була значною, адже на той час це була високотехнологічна новинка, котра швидко стала місцевою пам'яткою. Кожен одесит хоч раз в житті повинен був скористатись фунікулером.

Обидва вагончика були доставлені з самого Парижу і кожен вміщав в себе 35 пасажирів. Ці перші вагончики з зубчастою передачею прослужили приблизно до 1919 року, а сьогодні їх змінили вже сучасні похилі кабіни, які рухаються по роздільним шляхам і незалежно один від одного.

Перший етап роботи одеського фунікулера тривав до 1919 року, після нього він був «законсервований» на час і відновив роботу тільки 20 вересня 1926 року, перечекавши розруху після Громадянської війни.

До речі, за весь цей час, включаючи роки простою, фунікулер ні разу капітально не ремонтувався. І французькі кабінки і троси, виготовлені на одеському канатному заводі, виявилися надійними і міцними. У літні місяці фунікулер перевозив до 4 тисяч пасажирів на день.

І знову його роботу на довгих чотири роки перервала війна. Ледве віддихавшись після оборони і окупації одеська влада в 1948 році почала роботи по відновленню фунікулера.

Після відновлення він пропрацював 20 років і був замінений ескалатором в 1970 році. Одеса на довгі 35 років втратила одну зі своїх унікальних пам'яток.

«... Вже давно немає двох вагончиків, які рухалися один одному назустріч, паралельно Потьомкінським сходам від пам'ятника Дюку Рішельє і до входу в порт. Вагончики замінив ескалатор, позбавивши Приморський бульвар однією з його головних прикмет», – констатував поет Всеволод Азаров в книзі спогадів «Вітри нашої молодості».

У книзі В. Галицького «Театр моєї юності» залишилася така згадка:

«Мрія наша, наше прагнення - фунікулер, на якому іноді нас катали вниз і вгору».

А ось Велика радянська енциклопедія під час відсутності фунікулера, заміненого ескалатором, повідомляла, що фунікулер в Одесі є.

І, напевно, це допомогло. У 2005 році Одеський фунікулер запрацював знову. За цей час на схилах міста виникли нові парки, та й сам механізм був капітально відремонтований.

Читайте історії про місто та найсвіжіші новини Одеси на сайті “Правда за Одесу”

< Предыдущая		Следующая >